Митрофанова Ольга Петрівна

Ольга Петрівна Митрофанова, до заміжжя Сергєєва (нар. 22 червня 1928) — доярка колгоспу «Горшіха» (село Медягіно, Ярославський район Ярославської області), Герой Соціалістичної Праці (1949).[1]

Митрофанова Ольга Петрівна
рос. О́льга Петро́вна Митрофа́нова
Народився 22 червня 1928(1928-06-22)
Q21344914?, Ярославський повіт (Російська імперія), Ярославська губернія, РСФРР, СРСР
Помер 8 грудня 2019(2019-12-08) (91 рік)
Ярославль, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність оператор машинного доїння
Знання мов російська
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна

Біографія ред.

На колгоспну ферму з дитинства ходила з мамою Єлизаветою Павлівною, яка пропрацювала все життя дояркою в колгоспі «Горшиха». Незабаром стала і допомагати. З початком війни на фронт пішли батько і старший брат Олександр, на трудовий фронт мобілізована старша сестра Сіма. З матір'ю залишилися і її старша сестра Манефа, що незабаром замінила на фермі хвору матір. Тепер Ольга допомагала сестрі.[1]

Взимку 1943 року, коли 14-річна Ольга повернулася з виконання завдання по заготівлі лісу з сусіднього Даниловського району, голова колгоспу Ілля Іванович Абросимов видав їй власну групу корів. Отримавши її, Ольга стала проводити цілі дні у важкій роботі з тваринами, нерідко і спала на сіні біля годівниць. Незабаром про Сергєєву заговорили на колгоспних зборах як про передову тваринницю. Її ім'я з'явилася в районній газеті «Ленінський прапор», в обласній «Північний робочий».[1]

У 1948 році Ольга Петрівна надоїла від кожної корови своєї групи 5063 кг молока, що стало обласним рекордом — середні надої в області становили трохи більше 3 тисяч кг, а найбільш високі — трохи перевищували 4,5 тисячі. Звання Героя Соціалістичної Праці Ользі Петрівні Сергєєвій присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР 11 червня 1949 року, коли їй не було і 21 року. Кілька років вона вважалася однією з кращих доярок області.[1]

У зв'язку з одруженням на машиністові тепловоза на залізниці їй довелося переїхати в Ярославль, де вона працювала касиром гастроному № 5 (перехрестя проспекту Леніна та вулиці Радянській). Нині на пенсії.[1]

Література ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д Беляков Ю. Двадцатилетняя героиня // Ярославский агрокурьер. — 22 января 2009 [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 10.