Митрополит Київський і всієї Русі

Митрополит Київський і всієї Русі — титул предстоятеля Руської церкви в період її перебування у складі Константинопольського патріархату. Був встановлений після Хрещення Русі в 988 році.

Незважаючи на те, що в 1299 році Київ, внаслідок розорення і запустіння через монголо-татарську навалу, перестав бути місцем постійного перебування руського митрополита і його двору, всі митрополити, резиденції яких знаходилися у Володимирі, в Москві, в Вільні, в Новогрудку продовжували іменуватися митрополитами Київськими і всія Русі.

З 1461 року, після початку автокефалії східно-руських єпархій, які перебували в складі Московської держави, митрополити, що мали кафедру в Москві, стали іменуватися митрополитами Московськими і всієї Русі, а митрополити західної Русі, що мали резиденції в Новогрудку, Києві та Вільно, стали іменуватися митрополитами Київськими, Галицькими і всієї Русі, оскільки кафедральним містом залишався Київ.

У 1595 році Київська митрополія прийняла унію з Римо-католицькою церквою, ставши таким чином католицької, і утворивши Руську унійну церкву, предстоятель якої зберіг за собою титул Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.

У 1620 році було відновлено православну Київську митрополію, глава якої знову став носити титул Митрополита Київського і всієї Русі.

У 1686 році, після приєднання України до Росії Київська митрополія була приєднана до Московського патріархату.