Митрополит Київський і всієї Русі
Митрополит Київський і всієї Русі — титул предстоятеля Руської церкви в період її перебування у складі Константинопольського патріархату. Встановлений після Хрещення Русі в 988.
ІсторіяРедагувати
Незважаючи на те, що в 1299 Київ внаслідок розорення та запустіння через монголо-татарську навалу перестав бути місцем постійного перебування руського митрополита й його двору, всі митрополити, резиденції яких знаходилися у Володимирі, Москві, Вільні або Новогрудку, продовжували іменуватися митрополитами Київськими та всієї Русі.
З 1461, після початку автокефалії східно-руських єпархій, які перебували в складі Московської держави, митрополити, що мали кафедру в Москві, стали іменуватися митрополитами Московськими та всієї Русі, а митрополити західної Русі, що мали резиденції в Новогрудку, Києві та Вільно, стали іменуватися митрополитами Київськими, Галицькими і всієї Русі, оскільки кафедральним містом залишався Київ.
У 1595 Київська митрополія прийняла унію з Римо-католицькою церквою, ставши таким чином католицької, і утворивши Руську унійну церкву, предстоятель якої зберіг за собою титул Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.
У 1620 відновлено православну Київську митрополію, глава якої знову став носити титул Митрополита Київського та всієї Русі.
У 1686, після приєднання Гетьманщини до Московії Київська митрополія була приєднана до Московського патріархату.
ДжерелаРедагувати
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (липень 2019) |
ПосиланняРедагувати
- Bureha V. (6.08.2008). Присоединение Киевской Митрополии к Московскому Патриархату: Как это было. Портал Богослов.Ru (www.bogoslov.ru). АНО «ЦИТ МДА». Архів оригіналу за 2012-10-23. Процитовано 2012-09-20.
- Протоиерей Иоанн Мейендорф. Византия и Московская Русь. Гл. IV. Митрополия Киевская и всея Руси[недоступне посилання з Август 2019].
- Ульянов О. Г. Первоначальный статус Русской Церкви по данным византийских источников X в. из собрания Österreichische Nationalbibliothek // XXII Всероссийская научная сессия византинистов РФ «Византийское “содружество”: традиции и смена парадигм». — Екатеринбург, 2019. С. 155-158.