Мироцьке

село в Києво-Святошинському районі Київської області

Миро́цьке — село в Україні, у Києво-Святошинському районі Київської області. Є частиною Бучанської громади. Населення становило 1535 осіб станом на 2001 рік.

село Мироцьке
Myrocke gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Києво-Святошинський
Громада Мироцька сільська рада
Код КОАТУУ 3222484801
Основні дані
Засноване 1611
Населення 1551
Площа 2,547 км²
Густота населення 602,67 осіб/км²
Поштовий індекс 08104
Телефонний код +380 4597
Географічні дані
Географічні координати 50°34′51″ пн. ш. 30°08′02″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д. / 50.58083; 30.13389Координати: 50°34′51″ пн. ш. 30°08′02″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д. / 50.58083; 30.13389
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Найближча залізнична станція Немішаєве
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 08104, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мироцьке, вул. Центральна, 1, тел. 29-6-78
Карта
Мироцьке. Карта розташування: Україна
Мироцьке
Мироцьке
Мироцьке. Карта розташування: Київська область
Мироцьке
Мироцьке
Мапа

CMNS: Мироцьке у Вікісховищі

Палац Остен-Сакенів Немішаєве-Мироцьке
Став на річці Орлянка в Мироцькому

В селі знаходиться каскад ставків, гарне місце для риболовлі.

До найближчої залізничної станції Немішаєве 3 км.

Діє 2 громадських автобусних маршрути:
- Мироцьке - залізнична станція Немішаєве
- Мироцьке - Блиставиця - залізнична станція Буча

ІсторіяРедагувати

Згадується вперше у грамоті 1611 року окремо від Микуличів, з якими віддавна становило єдину громаду. Цим документом ігумен Кирилівського монастиря у Києві Василь Красовський віддає «селище старожитнє на ім'я Мірошчина» у користування пану Іванові Путяті та його нащадкам.

У 1667 році, за поділом України згідно Андрусівського договору, Микуличі і Мироцьке, що лишились під владою польського короля, переходять у власність уніатських митрополитів Київських, Галицьких та всієї Руси.

Під час служіння митрополита Лева II Кішки Мироцьким керував Ян Стецький. Після повного поділу Польського Королівства, Мироцьке лишалося у власності уніатських митрополитів. А 1805 року, зі смертю Теодосія Ростоцького та наступним примусовим приєднанням до Московського патріархату всієї Греко-Католицької церкви, Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі, Бабинці, Пороскотень - було передано до казни Російської Імперії. Звідки згодом подаровано Карлу фон дер Остен Сакен, чиї нащадки збудували Палац Остен-Сакенів.

1861 року, дізнавшись про ліквідацію кріпосного права, Карл Іванович фон дер Остен Сакен зібрав мешканців сіл Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі і пообіцяв віддати їм свою землю за 20 тисяч руб. Але замість цього взяв кредит 40 тисяч руб. під заставу землі, після чого виїхав за кордон. З банку землю викупив пан Оштахов і володів нею близько 15–20 років. Після його смерті керувала господарством його дружина. Через деякий час вона продала землі німцю Варгену, а він – міністру двору графу Воронцову-Дашкову (нащадку намісника царя на Кавказі). За згадками та розповідями старожилів, у 1899 - 1900р.р. Воронцовим-Дашковим був збудований винокурний завод.

Згодом у зв’язку із будівництвом залізниці Київ-Ковель, у 1900 р. виникає селище Немішаєве, що швидко розрослося.

1960 р. Мироцька сільрада Бородянського району передана до складу Києво-Святошинського району. Таким чином між Мироцьким та Немішаєвим виникла межа районів.

2019 року село Мироцьке офіційно увійшло до складу Бучанської об’єднаної територіальної громади.

ПостатіРедагувати

Посилання та джерелаРедагувати