Мироносицька церква (Харків)

Мироносицька церква — православний храм, що існував в Харкові з кінця XVII століття до 30-х років XX століття. Храм названий на честь Жінок-мироносиць, розташовувався в Нагірному районі міста навпроти сучасної будівлі Харківського театру опери та балету за Дзеркальним струменем на місці скверу Перемоги. Церква перебувала в кварталі колишньої Мироносицькій площі, розмежована нинішніми вулицями Сумської, Жон Мироносиць, Чернишевської та Скрипника. За час свого існування храм кілька разів перебудовувався й пройшов шлях від цвинтарної заміської церкви до приходського храму в самому центрі міста.

Мироносицька церква
Фото храму з новою дзвіницею 1911 з боку Мироносицької площі.
49°59′55″ пн. ш. 36°14′06″ сх. д. / 49.99869100002777600° пн. ш. 36.235187000027778481° сх. д. / 49.99869100002777600; 36.235187000027778481Координати: 49°59′55″ пн. ш. 36°14′06″ сх. д. / 49.99869100002777600° пн. ш. 36.235187000027778481° сх. д. / 49.99869100002777600; 36.235187000027778481
Тип спорудицерква і втрачена спорудаd
РозташуванняУкраїна УкраїнаХарківська область Харків
Початок будівництва1887
Кінець будівництва1889
Зруйновано11 березня 1930
Відбудовановідбудована 2015
НалежністьПравослав'я
ЄпархіяХарківська єпархія УПЦ МП
Мироносицька церква (Харків). Карта розташування: Україна
Мироносицька церква (Харків)
Мироносицька церква (Харків) (Україна)
Мапа
CMNS: Мироносицька церква у Вікісховищі

Нова будова

ред.
 
новозбудована церква у псевдокозацькому стилі. фото 2015 р.

Будівництво нової дев'ятибанної церкви в стилі наближеному до українського бароко (осторонь від історичного місця, в глибині скверу біля будинку по вул. Чернишевській, 15) розпочалося у вересні 2013 року, через п'ять років після символічного закладення. Йому передувала серія протестів місцевих мешканців проти будівництва.[1][2]

Відкриття храму відбулося 22 серпня 2015 року.

Історичні факти

ред.

Під час Першої російської революції, настоятель храму — Павло Григорович разом з чотирма іншими священиками виступили проти застосування смертної кари до революціонерів. Цей вчинок викликав обурення харківського єпископа Арсенія і отець Павло позбавився поста настоятеля[3].

Примітки

ред.
  1. Вместо сквера — церковь? Харьковчане против. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  2. Храм жен-мироносиц «прикроет» парковку. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  3. Зуб, 2007.

Джерела

ред.
  • Эдуард Зуб. Милосердие – поповское слово : [рос.] // Вечерний Харьков. — 2007. — 8 октября.