Відкрити головне меню

Миронова Марія Володимирівна
Народилася 24 грудня 1910 (6 січня 1911)
Москва, Російська імперія
Померла 13 листопада 1997(1997-11-13)[1] (86 років)
Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність акторка, кіноакторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1927)
Володіє мовами російська
Заклад Московський театр естради та мініатюр;
Табакерка
Роки активності з 1934
У шлюбі з Слуцький Михайло Якович і Aleksandr Menaker[d]
Діти Миронов Андрій Олександрович
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDb nm0592498

Марія Володимирівна Миронова (1910/19111997) — російська радянська актриса театру, кіно, естради. Народна артистка СРСР (1991).

Зміст

Походження та навчанняРедагувати

Марія Миронова народилася 24 грудня 1910 (6 січня 1911) року (за іншими джерелами — 25 грудня 1910 (7 січня 1911) року[2]) в Москві, в родині шкільної вчительки Єлизавети Іванівни (1876—1937) та службовця Володимира Миколайовича Мироновых (1881—1950).[3].

У 1927 році закінчила Театральний технікум імені Анатолія Луначарського (нині Російський інститут театрального мистецтва — ГІТІС).

ТворчістьРедагувати

У 1927—1931 роках — актриса МХАТУ 2-го. У 1932—1936 роках — Московського мюзик-холу. У ці роки грала в Московському театрі оперети та Московському театрі транспорту (нині Московський драматичний театр імені Миколи Гоголя). Потім у 1938—1946 роках працювала в Московському театрі естради і мініатюр (нині театр «Ермітаж»). У 1947 році грала в Камерному театрі під керівництвом А. Таїрова.

Під час Другої світової війни Марія Миронова грала на фронті в акторських бригадах.

На початку 1928 року вперше вийшла на сцену Колонного залу Будинку Спілок як естрадна актриса з розповідями Антона Чехова. За довгі роки роботи на естраді, актриса яскравого обдарування, створила чимало комедійних і гостро сатиричних образів (естрадні вистави «Говорять листи», «Ви їх пізнаєте», «Справи сімейні» (1954), «Плями» (1959), «Чоловіки та жінки» (1971), «Номер у готелі» (1976), «Вовки в місті» Лева Шейніна (1964)). Виконувала монологи, які писали для неї Аркадій Арканов,Григорій Горін, Семен Альтов, Олександр Володарський, Марян Бєлєнький тощо.

З 1948 року працювала в дуеті зі своїм чоловіком, естрадним актором Олександром Менакером, з 1952 року — у створеному ними Театрі двох акторів. З 1954 року дует «Миронова та Менакер» — у Московському театрі естради.

У різний час співпрацювала з «Москонцертом».

Більше ста записів естрадних мініатюр, інтермедій, вистав за участю актриси зберігається в колекції радіофонду, включаючи таких відомих авторів, як Михайла Зощенка, Михайла Ардова, Леоніда Ленча, Володимира Полякова, Бориса Ласкіна, Володимира Диховічного, Моріса Слободського[4].

З 1990 року — актриса Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова («Табакерка»). У 1995 році відбувся її бенефіс у театрі «Школа сучасної п'єси».

Востаннє актриса вийшла на сцену у виставі «Йшов старий від баби» Семена Злотнікова.

У кіно дебютувала в 1938 році, у фільмі Григорія Александрова «Волга, Волга» (Зоя Іванівна, секретарка Бивалова).

В 1984 році випустила у співавторстві з Олександром Менакером книгу «…У своєму репертуарі».

СмертьРедагувати

Померла 13 листопада 1997 року (за іншими джерелами — 12 листопада[5]) в Центральній клінічній лікарні Москви.

Похована на Ваганьковському кладовищі.

РодинаРедагувати

Нагороди та званняРедагувати

ТеатрРедагувати

Театр «Табакерка»Редагувати

  • бура"Вчитель російської" А. М. Буравського — Козицька

Театр «Школа сучасної п'єси»Редагувати

  • «Йшов старий від баби» С. Злотнікова — стара

ФільмографіяРедагувати

РоліРедагувати

 
Ігор Ільїнський та Марія Миронова у фільмі «Волга, Волга»
Файл:Мемориальная доска М.В. Мироновой и А. С. Менакеру.jpg
Меморіальна дошка Марії Мироновій та Олександру Менакеру на будинку 7 в малому Власьєвському провулку Москви
  1. 1934 — Настуся Устинова — Конкордія
  2. 1938 — Волга, Волга — Зоя Іванівна, секретарка Бивалова
  3. 1940 — Злочин і покарання (короткометражний) — Горбушкіна
  4. 1954 — Веселі зірки (фільм-концерт) — Миронова
  5. 1954 — Запасний гравець — Ольга, дружина директора заводу
  6. 1954 — Ми з вами десь зустрічалися — Вероніка Платонівна Малярська, пліткарка
  7. 1955 — Одного чудового дня — Тетяна Петрівна Озерова, дружина скрипаля
  8. 1956 — Дорогоцінний подарунок — Леокадія Михайлівна
  9. 1958 — Шофер мимоволі — Ганна Власівна Пастухова
  10. 1961 — Питання виховання (короткометражний) — мати Вовочки
  11. 1960 — Цілком серйозно (новела «Іноземці») — мати Жори
  12. 1962 — Блакитний вогник-1962 — виконавиця жартівливої пісні «На деревах синій іній»
  13. 1963 — Короткі історії (новела «Випадок у літаку») — пані Христина
  14. 1963 — Вперта дівчина (короткометражний) — Олена Гнатівна
  15. 1966 — Казки російського лісу — пасажирка таксі
  16. 1969 — Викрадення (музичний фільм) — артистка Миронова
  17. 1969 — Старий знайомий — Віра Степанівна Дядькова, заввідділом культури міськвиконкому
  18. 1971 — Фитиль (фільм № 110 «Формалісти»)
  19. 1974 — Яка у вас посмішка — Ольга Павлівна, старший коректор
  20. 1977 — Майже смішна історія — телеграфістка
  21. 1978 — Чоловік і жінки (фільм-спектакль) — всі жіночі ролі
  22. 1980 — Жиголо і Жиголетта (короткометражний) — літня акторка
  23. 1980 — Призначення — Лідія Григорівна Ляміна
  24. 1982 — Понеділок — день важкий (фільм-спектакль) — Софія Іванівна
  25. 1985 — Маріца — Віолетта
  26. 1988 — Ешелон (фільм-спектакль) — стара
  27. 1991 — Казус імпровізус — пенсіонерка Козицька
  28. 1996 — Йшов старий від баби (фільм-спектакль) — стара

Озвучування мультфільмівРедагувати

  • 1953 — Лісовий концерт — Щур
  • 1957 — В одній їдальні
  • 1966 — Про злу мачуху — Фекла
  • 1968 — Обережно, щука! — Щука
  • 1969 — Примхлива принцеса — королева
  • 19841985 — Лікар Айболить — Варвара

Участь у фільмахРедагувати

  • 1983 — Я повертаю Ваш портрет (документальний)
  • 1991 — Андрій (документальний)
  • 1992 — Лідія Русланова (документальний)

Архівні кадриРедагувати

  • 2003 — Марія Миронова (з циклу телепрограм каналу ОРТ «Щоб пам'ятали») (документальний)
  • 2005 — Марія Миронова (з циклу передач телеканалу ДТВ «Як йшли кумири») (документальний)
  • 2011 — Так, я цариця! Марія Миронова (документальний)

КнигиРедагувати

  • 1984 — «Марія Миронова і Олександр Менакер у своєму репертуарі».

Пам'ятьРедагувати

  • У 1999 році в Москві (Малий Власьєвський провулок, будинок № 7) відкрито музей-квартира родини Миронових.
  • На цьому ж будинку встановлена меморіальна дошка Марії Мироновій та Олександру Менакеру.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Б.М. Поюровский. Мария Миронова. Александр Менакер… В своём репертуаре. — М: ГЦТМ им. А.А. Бахрушина, 2011. — 498 с. — (Бахрушинская серия). — 3000 экз. — ISBN 978-5-901977-32-3. (рос.)

ПосиланняРедагувати