Відкрити головне меню

Мирович Федір Іванович (*? — †1758) — український військовий і державний діяч, сподвижник гетьманів Івана Мазепи і Пилипа Орлика. Генеральний бунчужний (1707—1710); Генеральний осавул (1710—1711). Один із лідерів української державної еміграції у 18 столітті.

Федір Мирович
Помер 1758
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)

З життєписуРедагувати

Навчався у Києво-Могилянській академії. У 1708-09 роках — генеральний бунчужний. В 1709 році Мирович за дорученням Івана Мазепи вів переговори з Запоріжжям, які завершились переходом 8-тисячного загону запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком на сторону українсько-шведських військ. Після поразки шведсько-української армії в Полтавській битві 1709 року змушений емігрувати.

Близький соратник Гетьмана Пилипа Орлика, прихильник самостійної української державності на ґрунті Бендерської Конституції 1710. 1710-11 — генеральний осавул. Жив у Кримському ханстві, Османській імперії, Шведській імперії (1715-19) та Речі Посполитій (1719-54). Помер у Кримському ханаті.

Терор Московії проти родиниРедагувати

Після еміграції Генерального бунчужного Федора Мировича всі його маєтності в Україні були конфісковані московською владою. Його мати, Пелагея Захарівна, брат Іван та інші члени родини Федора Мировича, були депортовані до Москви, а 1716 заслані до Тобольська, на Сибір. Дозволено було повернутись в Україну 1745. Його сини — Яків і Петро — відправленні у Петербург. За намагання контактувати з батьком були 1732 заслані на Сибір. З 1742 перебували на московській військовій службі.

ПосиланняРедагувати

ПосиланняРедагувати