Мирний Володимир Степанович

Мирний Володимир Степанович
Народився 1 листопада 1935(1935-11-01) (86 років)
Супротивна Балка, Новосанжарський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Діяльність письменник

Мирний Володимир Степанович (нар. 1 листопада 1935 - 21 липня 2020)  — поет, прозаїк. Член Національної спілки письменників України з 1973 року.

БіографіяРедагувати

Мирний Володимир Степанович народився 1 листопада 1935 року в с. Супротивна Балка Новосанжарського району Полтавської області. У 1954 році закінчив середню школу імені Г. С. Сковороди у селищі Чорнухи Чорнухинського району Полтавської області[1].

Закінчив історичний факультет Львівського університету ім. І. Франка (1959).

Працював учителем у Рівненській та Полтавській областях, методистом Полтавської обласної організації Товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК), старшим науковим співробітником Полтавського краєзнавчого музею.

У 19912000 роках очолював Полтавську обласну організацію Національної спілки письменників України. Зараз входить до складу Ради Полтавської обласної організації НСПУ.

Мешкає у Полтаві[2].

Творчий доробокРедагувати

Друкувався в обласній та всеукраїнській періодиці, видавався в альманасі «Біла альтанка» (Полтава, 1996) та в антології поезії полтавських літераторів XX століття «Калинове гроно» (Полтава-Кременчук, 2004).

Автор поетичних збірок «Криниця» (Київ, 1968), «Матіоли» (Харків, 1970), «Вечірнє поле» (Харків, 1973), «Монолог землі» (Київ, 1978), «Літні зорепади» (Харків, 1979), «Світло берези» (Харків, 1983), «Криниця» (Київ, вибране, 1985), «Багряне гроно горобини» (Київ, 1986), «Надія, віра і любов» (Полтава, 1994), «Вибране», «В дорозі до храму» (Полтава, 1995), «О, магія жіночого лиця», «Сурмачка» (Полтава, 2002), «Сто поезій про кохання» (Полтава, 2003); збірок прози та поезії «Теплий дощ у неділю» (Полтава, 1999) та «Життя по колу йде» (Полтава, 2005).

Книзі Володимира Мирного «Стукати у брами» у 2010 році присуджене перше місце в номінації «Найкраща поетична збірка» конкурсу «Найкраща книга Полтавщини»[3][4].

НагородиРедагувати

Лауреат регіональної літературно-мистецької премії імені Панаса Мирного (1999) "за активну громадську діяльність із популяризації життєвого й творчого шляху Панаса Мирного та за книгу прози й поезії «Теплий дощ у неділю»[5], обласної премії імені Леоніда Бразова (2008) "у номінації «Поезія» (…) за збірку «Життя по колу йде»[6] та імені Івана Котляревського (2010) "у номінації «Сучасна проза» (…) за книгу «Стукати у брами»[7].

ПриміткиРедагувати

  1. Чорнухинська загальноосвітня школа ім. Г. С. Сковороди. Архів оригіналу за 19 червня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
  2. Полтавщина літературна: довідник. Архів оригіналу за 19 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
  3. Володимир Мирний: «Письменник сьогодні — злиденна людина»
  4. Найкраща книга Полтавщини. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 20 квітня 2011. 
  5. Лауреати обласної щорічної премії імені Панаса Мирного. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 20 квітня 2011. 
  6. Лауреати Полтавської обласної премії імені Леоніда Бразова. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2011. 
  7. У Полтаві вручили обласну премію Івана Котляревського[недоступне посилання з липня 2019]

ДжерелаРедагувати

  • Мирний Володимир Степанович // Мокляк В. Літературна Новосанжарщина (матеріали до Новосанжарського біобібліографічного словника). – Полтава: АСМІ, 2013. – С. 44-45.
  • Мирний В. «Сину, дах протікає…» Тож треба латати» [поезії] / В. Мирний // Зоря Полтавщини. – 2020. – 10 листоп. – С. 8.
  • Степаненко М. Дивосвіт прози Володимира Мирного / М. Степаненко // Вечірня Полтава. – 2015. – 28 жовт. – С. 7.

ПосиланняРедагувати