Відкрити головне меню

Михайло Ілліч Милорадович (серб. Михаило И. Милорадовић; близько 1650—1726) — гадяцький полковник. Один із родоначальників козацько-старшинського роду Милорадовичів.

Милорадович Михайло Ілліч
Народився бл. 1650
Помер 25 вересня 1726(1726-09-25)
Рід Милорадовичі
Miloradovich 3-109.jpg

ЖиттєписРедагувати

Згідно родинних переказів рід Милорадовичів походив від роду сербських графів Охмукевичів з Герцеговини. Відомий від XV ст.

Нащадок Охмукевичів, Милослав Храбран Милорадович, у середині XVI ст. заснував монастир Благовіщення в селі Житомисличі. Його нащадок, Родіон Милорадович, жив у середині XVII ст. у Герцеговині, біля Мостара і ріки Наренти. Троє його синів — Михайло, Ілля та Данило, а також син Михайла Родіоновича — Гаврило Михайлович, також жили у Герцеговині.

Близько 1700 року брати Михайло, Гаврило та Александр Милорадовичі, сини Ілії Милорадовича, почали співпрацювати з московським урядом у боротьбі проти турків.

Гаврило (Гавро) та Михайло, 1707 року привезли до Житомисличів 9 книг, подарованих Петром І монастирю, побудованому їхнім предком, що свідчить про тогочасні контакти Милорадовичів із російським урядом. Тому вважається, «що вибір Михайла Милорадовича як виконавця балканської місії був не випадковим»[1].

Михайло Милорадович був призначений на посаду гадяцького полковника в контексті реалізації пунктів Решетилівських статей, згідно яких генеральна та полкова старшина мала призначалася особисто царем, а також роздавалися вірним Петрові І людям українські маєтностій гетьмана Івана Мазепи та його прибічників.

РодинаРедагувати

Михайло був вдруге одружений із донькою генерального осавула Степана Бутовича Уляною. Від першої дружини мав сина Степана (Стефана), бунчукового товариша.

ПриміткиРедагувати

  1. Пахіль В. В. Дослідження біографії Михайла Милорадовича в контексті балканської політики Петра I… — С. 205.

ДжерелаРедагувати