Янковський Микола Андрійович

(Перенаправлено з Микола Янковський)

Мико́ла Андрі́йович Янко́вський (*12 серпня 1944, Покотилове) — у минулому український промисловець який сформував виробничий ландшафт України та доклав зусиль, щоб зробити його екологічним, а також громадський діяч; кандидат економічних наук (1998), професор, завідувач кафедри новітніх технологій в менеджменті Донецької державної академії управління (з 1999);професор, завідувач кафедри новітніх технологій в менеджменті Донецької державної академії управління (з 1999); Безпартійний, у минулому член Партії регіонів. Академік АІНУ (1992), АЕНУ (1995). Дійсний член Академії російських підприємців (1997). Почесний професор Українського державного хіміко-технологічного університету. Герой України (2003).

Янковський Микола Андрійович
Народився 12 серпня 1944(1944-08-12) (75 років)
село Покотилове,
Новоархангельський район,
Кіровоградська область,
Українська РСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність бізнесмен, політик
Alma mater УДХТУ
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України[4]
Партія Партія регіонів України
Діти Янковський Ігор Миколайович
Нагороди

Герой України (орден Держави)

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден «Знак Пошани»
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСРПочесна грамота Верховної Ради України

БіографіяРедагувати

Родився 12 серпня 1944 (село Покотилове, Новоархангельський район, Кіровоградська область); українець. В минулому промисловець, який сформував виробничий ландшафт України та доклав зусиль, щоб зробити його екологічним, народився у с. Покотилове в 1944 р. та закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут в 1969 р. [5]

Освіта: Дніпродзержинське ремісниче училище (1961—1963); Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1963—1969), інженер-хімік-технолог, «Технологія неорганічних речовин та мінеральних добрив»; кандидатська дисертація «Модель зовнішньоекономічної діяльності хімічних підприємств»; докторська дисертація «Управління конкурентоспроможністю підприємства на світових ринках» (Інститут економіки промисловості НАНУ, 2005).[6]

  • 1963—1969 — черговий слюсар, старший апаратник виробництва аміаку, Дніпродзержинський хімічний комбінат.[7]
  • 1969—1970 — служба в армії.[7]
  • 1970—1972 — старший апаратник виробництва аміаку, 1972—1974 — начальник дільниці, заступник начальника цеху № 1 виробництва аміаку, 1974—1976 — заступник начальника виробництва аміаку, 1976—1980 — начальник цеху № 1 «Б» виробництва аміаку, 1980—1982 — начальник виробництва мінеральних добрив, 1982—1986 — директор (з 1984 — генеральний директор) Дніпродзержинського ВО «Азот».[7]
  • 1986—1987 — заступник директора Первомайського машинобудівного заводу.[7]
  • 04.1987-11.1988 — головний інженер, 11.1988-09.1995 — генеральний директор ВО «Стирол».[7]
  • 09.1995-1998 — президент, голова правління ВАТ "Концерн «Стирол», м. Горлівка. [8]

Депутат Донецької облради (1994—1998).[7]

Голова Союзу хіміків Донбасу, голова Ради директорів м. Горлівки; член Ради експортерів при КМ України (з 02.1999); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997).[7]

Він від самого початку керував будівництвом двох з десяти існуючих українських заводів з виробництва аміаку. Крім того, три з десяти на цей час існуючих підприємств з виробництва аміаку в Україні, були модернізовані під наглядом та за активної участі Миколи Янковського.[9]

Відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів, міжнародними аудиторськими фірмами великої четвірки протягом багатьох років проводився аудит ВАТ «Стирол», що дозволило йому одним із перших українських акціонерних товариств випустити євробонди на 125 мільйонів євро, які були направлені на модернізацію виробництва.[9]

Під керівництвом Миколи Янковського ВАТ «Стирол» став найбільш відомим брендом української хімічної промисловості. Ці досягнення були визнані нагородженням Миколи Янковського званням «Герой України», присудженого у 2003 р. за видатний особистий внесок у розвиток української хімічної промисловості та виробництво продукції, конкурентоспроможної на міжнародному ринку. [9]

ВАТ «Стирол» також був однією з перших компаній у Східній Європі та країнах СНД, що виробляє гранульований карбамід, а також першою у всій Європі, що ввела у виробничий процес замкнений цикл водопостачання без використання річкової води та з повним припиненням стоків у навколишнє природне середовище.[9]

Як зазначає у своїй книжці Ігор Шаров, Микола Андрійович свого часу був палким прихильником приватизації великих промислових підприємств[10]. Він казав, що "Наші "небоєздатні" підприємства потрібно приватизувати, хоча б і за гривню. Як найшвидше." До кожного випадку приватизації, він вважав, потрібно підходити конкретно і не вбачав нічого поганого в зростанні частки іноземного капіталу, за наявності бажання інвесторів розвивати економіку даного підприємства. Член Головної ради і представник Міжнародної організації виробників і торговельників міндобривами (IFA) в Україні.

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 48 (2004—2005).[11]

Академічні досягненняРедагувати

Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри новітніх технологій менеджменту в Донецькому державному університеті управління Академік Академії інженерних наук України з 1992 р. Почесний професор Українського державного хіміко-технологічного університету [12] Почесний доктор Одеської Державної Академії Технічного Регулювання та Якості Академік Міжнародної Академії Стандартизації.

ПублікаціїРедагувати

Янковський є автором понад 150 наукових праць та наукових публікацій, у тому числі понад 10 монографій та підручників з управління виробництвом, у тому числі в хімічній промисловості, міжнародної економіки і сучасних хімічних технологій.[13][6]

Автор монографій: «Модель внешнеэкономической деятельности предприятий химической промышленности» (1997), «Прогнозирование развития крупного производственного комплекса: теория и практика» (1999), «Повышение эффективности внешнеэкономической деятельности крупного производственного комплекса» (2000).[11]

Декілька монографій та навчальні посібники Миколи Янковського з хімічних наук отримали високу оцінку від професури й можуть використовуватися для навчання в вищих та середніх спеціальних навчальних закладах України. [12]

Господарська діяльністьРедагувати

Почавши свою діяльність з вивчення основ хімічного виробництва, Микола Янковський виріс до посади директора підприємства «Азот» у 1982 р. Пізніше він обійняв посаду заступника директора Первомайського машинобудівного заводу. У 1987 р. Микола Янковського було призначено головним інженером, а у 1988 р. генеральним директором ВО «Стирол».[9]

Перед продажем ВАТ «Стирол», компанія готувалася до ІРО, який не було здійснено через нестійку ситуацію на ринку природного газу.[9]

У 2010 р. більша частина акцій ВАТ «Стирол» була продана компанії «Остхем Холдінгз».[9]

Громадська діяльністьРедагувати

Займався громадською діяльністю. Активно підтримував освітні заклади в м. Горловка. Виділяв кошти на закупівлю навчальних матеріалів, ремонт приміщень у навчальних закладах м. Горлівка. В 1990-х одним із перших підприємців в Україні забезпечив комп'ютерами навчальні заклади м. Горлівки.[14]

Умови праціРедагувати

Перебуваючи на посаді генерального директора ВАТ «Стирол», Микола Янковський докорінним чином змінив стандарти, за якими працювали заводи в Україні. Умови праці та методи виробництва були значним чином удосконалені, що мало результатом більш безпечні умови для працівників, зростаючі виробничу ефективність та якість продукції.[14]

Покращення в охороні навколишнього середовищаРедагувати

Микола Янковський докладав зусиль для покращення умов роботи шляхом впровадження екологічно сприятливих процесів виробництва та значного зниження впливу діяльності ВАТ «Стирол» на навколишнє середовище. «Ми хочемо створити таке середовище, в якому б хотіли жити навіть рідкісні види тварин»: відзначив він під час виступу з приводу відкриття на території заводу зоопарку з більш ніж 500-ма птахами та тваринами.[14]

Допомога церквіРедагувати

Микола Янковський підтримував місцеву єпархію Української Православної церкви, сприяючі будівництву храмів у м. Горлівка. [14]

Політичні зобов'язанняРедагувати

Народний депутат України 3-го скликання [6] 03.1998-04.2002, виборчий округ № 47 Донецької області. З'явилось 63.1 %, за 44.9 %, 15 суперників. На час виборів: президент концерну «Стирол». Член фракції НДП (05.1998-04.1999), член групи «Трудова Україна» (04.1999-03.2001), член групи «Регіони України» (03.-11.2001), член фракції «Регіони України» (з 11.2001). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 07.1998).

Народний депутат України 4-го скликання [6] 04.2002-04.2006, виборчий округ № 48 Донецької області, висунутий блоком «За єдину Україну!». За 34.45 %, 17 суперників. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), член фракції «Регіони України» (06.2002-09.2005), член фракції Партії «Регіони України» (з 09.2005). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання [6] 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 17 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 05.2006). Член Комітету з питань економічної політики (з 07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання [6] 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 15 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 12.2007), заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 05.2010); член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з 07.2010). Будучи депутатом, 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики». Як стверджували деякі видання, цей Закон суперечив Конституції України, не мав фінансово-економічного обґрунтування і був спрямований на витіснення російською мовою української[15][16]. Однак, такі твердження виявились неправдивими, оскільки закон продовжує діяти і після Революції Гідності[17], а Конституційний суд України так і не ухвалив свого рішення за поданням[18] депутатів ВР щодо відповідності цього закону  Конституції України.[19]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  5. http://mykolayankovsky.com/uk/
  6. а б в г д е ж и к л Український Форум » Рада Форуму. uf.org.ua. Процитовано 2020-03-27. 
  7. а б в г д е ж [http://www.ukrgeroes.com.ua/YankovskyMA.html ���������� ������ ���������]. www.ukrgeroes.com.ua. Процитовано 2020-03-27. 
  8. Янковский Николай Андреевич. bp.ubr.ua. Процитовано 2020-03-27. 
  9. а б в г д е ж http://mykolayankovsky.com/uk/business-achievements/
  10. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2020-03-27. 
  11. а б Довідка: Янковський Микола Андрійович. dovidka.com.ua. Процитовано 2020-03-27. 
  12. а б http://mykolayankovsky.com/uk/scientific-engagements/
  13. Yankovsky, Mykola (2010). Innovative and classical theories of catastrophes and economic crises (English). Donetsk National University. с. 304. 
  14. а б в г http://mykolayankovsky.com/uk/social-engagements/
  15. 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики» — Сайт «Майдан»
  16. Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012
  17. Про засади державної мовної політики | від 03.07.2012 № 5029-VI (Сторінка 1 з 2). zakon0.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-28. 
  18. Конституційний Суд України. Архів оригіналу за 26 лютий 2017. 
  19. Конституційні подання за станом на 23 березня 2017 року | Конституційний Суд України. www.ccu.gov.ua (uk). Процитовано 2017-03-28. 
  20. Указ Президента України № 433/2003 від 22 травня 2003 року «Про присвоєння звання Герой України»
  21. Указ Президента України № 670/2012 від 30 листопада 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  22. Указ Президента України № 737/94 від 7 грудня 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  23. Голові Верховної Ради. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-03-27. 

ДжерелаРедагувати