Гатцук Микола Олексійович

Мико́ла Олексі́йович Гатцу́к — український фольклорист, мовознавець, письменник другої половини XIX століття. Псевдоніми — М. Глек, М. Куций та ін.

Гатцук Микола Олексійович
Псевдо	М. Глек, М. Куций
Країна	Російська імперія
Діяльність	мовознавець, письменник, фольклорист
Медіафайли у Вікісховищі

«Українська абетка» («Украı́н́ска абèтка») М. Гаццука (М. О. Гатцука), Москва, 1861 р. — один з найперших українських букварів.

Уривок з Абетки

Творча діяльність

Українська Абетка. Микола Гатцук. Москва 1860

Ӯжинок рідного полȧ. Москŷа, (1857)

Видав збірники:

• «Ужинок рідного поля» (1857) — вміщено українські пісні, думи, приказки, прислів'я;
• «Дев'ять струн української бандури» (1863) — подано українські пісні з нотами.

Написав один із перших українських букварів — «Українська абетка», де серед інших матеріалів уміщено українські думи про Хвеська Ганжу Андибера, про смерть козака-бандуриста, про бідну вдову, про сестру та брата, українські прислів'я, приказки, колядки тощо. Автор драми «Оксана» (1907), позначеної впливом українських народних пісень.

Правопис

Гатцук досліджував питання українського правопису. У статті «Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р.» («Основа», 1862, № 7) охарактеризував системи українського правопису, що їх розробили Михайло Максимович, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Пантелеймон Куліш та ін. Стаття була спрямована проти кулішівки.

Михайло Максимович відстоював етимологічний правопис із використанням діакритичних знаків для відтворення української вимови. Спробу наблизити українське письмо до фонетичного зробив Пантелеймон Куліш у виданні «Записки о Южной Руси» (1856) та в «Граматці» (1857). Значно далі в фонетизації українського правопису пішов Гатцук. У книжці «Ужинок рідного пол'а», виданій під псевдонімом М. Куций, він фактично застосував фонетичну транскрипцію з великою кількістю надрядкових знаків. Наприклад:

Ŏколиб нε ц’а важка скрута татарс’кого лиха, миб ўже здаўнаб мали своу рідну моўу, пис’мєнє і достоту °вироблєну; св’атоблиўε °слово Божε і ỏго заповіт вірісне кожнй-б тамиу; і нε було б ўнεвічинε ріднε слоўо; миб тоді мали своỷ Літεратуру, своỷ осноўу а’сного жит’а’.

Застосований Гатцуком у букварі, у низці інших творів правопис (використання надрядкових знаків при відповідних буквах — крапок, дужок, рисок тощо) не набув поширення. Як зазначав Микола Сумцов у статті про Гатцука в енциклопедії Брокгауза та Ефрона, «правопис дуже дивний і незручний».

Література

• Поповський А. М. Гатцук Микола Олексійович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2.. — С. 93—94.
• Гатцук Микола // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с. — С. 374.
• Брицина О. Ю. Гатцук Микола Олексійович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 395.
• Гатцук Микола Олексійович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 144. — ISBN 5-88500-071-9.
• Гатцук, Н. С. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Розширення функціональних меж української мови // Русанівський Віталій. Історія української літературної мови. — К., 2001. [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Гатцук М. Українська абетка / Микола Гатцук. — М. : У друк. Унів., 1861. — 117 с. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]

Посилання

• Микола Гатцук. Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р. / «Основа», 1862, № 7. — С. 1–23.(рос. дореф.)