Відкрити головне меню

Іва́н Си́дорович Микола́єнко (*24 червня 1895 — †2 листопада 1974) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР.

Іван Сидорович Миколаєнко
Миколаєнко Іван Сидорович.jpg
Народження 24 червня 1895(1895-06-24)
Маріупольський повіт
Смерть 2 листопада 1974(1974-11-02) (79 років)
Flag of the United States.svg США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army StfCapt 1917 h.png Штабс-капітан

10 УНР 30-03-1920 Підполковник.svg Підполковник
Командування ад'ютант командувача Запорізької групи.
Війни / битви Перша Світова війна
Українсько-радянська війна
Перший Зимовий похід
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)

Народився у Маріупольському повіті Катеринославської губернії в сім'ї службовця.

Закінчив Катеринославське реальне училище (1913), навчався у Катеринославському гірничому інституті, закінчив Чугуївське військове училище (1915). З липня 1915 р. перебував на фронті Першої світової війни: молодший офіцер 133-го піхотного Сімферопольського полку.

У 1917 після закінчення Оранієнбаумської офіцерської школи стрільців був начальником кулеметних курсів при 22-й запасній бригаді в місті Тульчин. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

Восени того року взяв участь в організації Вільного козацтва на Катеринославщині. З жовтня 1917 р. — командир сотні у Катеринославському Гайдамацькому Курені військ Центральної Ради.

У січні 1918 р. брав участь у вуличних боях у Катеринославі проти більшовиків. З весни того року — на українській військовій службі. У 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин у Києві.

Влітку 1918-го був призначений старшиною 11-ї пішої кадрової дивізії (Лубни) 6-го Полтавського корпусу. Там керував усіма кулеметними командами. У жовтні 1918 р. став ад'ютантом отамана Катеринославського козачого коша Михайла Омеляновича-Павленка. Ще за місяць, у листопаді, став командиром Катеринославської сотні.

На чолі своєї бойової частини навесні-влітку 1919-го як командир куреня увійшов до Катеринославського полку Січових стрільців отамана Романа Самокиша. У березні-квітні 1919 р. хворів на тиф. Згодом служив старшиною 2-го (згодом — 20-го) Запорізького полку ім. гетьмана І. Мазепи Дієвої армії УНР.

З липня 1919 р. — командир куреня військової жандармерії — сотні охорони при Штабі Головного Отамана. З вересня 1919 р. — лектор з кулеметної справи Житомирської спільної юнацької школи, ад'ютант командувача Запорізької групи Армії УНР.

З 06.12.1919 р. — ад'ютант командувача Дієвої армії УНР М. Омеляновича-Павленка. На цій посаді брав участь у Першому Зимовому поході та у боях другої половини 1920 року.

З 1921 перебував на інтернуванні та еміграції у польських таборах. На еміграції жив у Варшаві. З 1950 р. оселився у США. Помер та похований у Баунд-Бруці.

ДжерелаРедагувати