Відкрити головне меню

«Мийдоді́р»[1] (рос. «Мойдодир», варіант перекладу «Шкіромий»)[2] — дитяча казка у віршах Корнія Чуковського, названа за іменем одного з її героїв.

Написана, за словами самого Чуковського, в 1921 році (див. «Тараканище»), вперше опублікована видавництвом «Радуга» в 1923 році з ілюстраціями Юрія Аннєнкова. За казкою знято мультфільми в 1927 році (режисер Марія Бендерська), в 1939-му та 1954 роках (режисер Іван Іванов-Вано).

СюжетРедагувати

Оповідання ведеться від імені хлопчика, від якого раптово починають тікати його речі. З'явився говорить умивальник Мийдодір який повідомляє хлопчикові, що речі втекли від нього через те, що той бруднуля. За наказом Мойдодира щітки і мило накидаються на хлопчика і починають мити його насильно. Хлопчик виривається і вибігає на вулицю, однак за ним у погоню відправляється мочалка. Крокодил, що гуляв вулицею проковтнув мочалку, після чого погрожував хлопчикові, що проковтне і його, якщо той не вмиється. Хлопчик біжить вмиватися, після чого речі повертаються до нього. Закінчується вірш гімном чистоті.

Чуковський про МийдодіраРедагувати

Корній Чуковський у листі А. Б. Халатову писав[3]: «Гребую тенденції я в своїх дитячих книгах. Анітрохи! Наприклад тенденція „Мийдодіра“ — пристрасний заклик маленьких до чистоти, до вмивання. Думаю, що в країні, де ще так недавно про всякого, що чистить зуби, говорили, „ги, ги, видно, що жид!“ ця тенденція варто всіх інших. Я знаю сотні випадків, де „Мийдодір“ зіграв роль наркомздоров'я для маленьких».

В культурі та інших сферахРедагувати

 
Мийдодір — пункт мийки коліс р. в Москві (Росія)
  • У Москві, в парку Сокольники встановлено пам'ятник Мийдодіру[4].
  • У Росії образ Мийдодіра використовується в рекламі сантехніки, меблів для ванної, миючих засобів. Наприклад, в одній рекламі Мойдодир розповідає про пральний порошок, а в кінці говорить, що свіжість білизни — саме його заслуга.
 
Мийдодір, встановлений в дитячому парку м. Новополоцька (Білорусь).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

МультфільмиРедагувати