Мешко Катерина Яківна

Катерина Яківна Мешко
Псевдо	«Озерська», «Верещак»
Народилася	1913; с. Старі Санжари, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла	1991; Сент-Луїс, Міссурі, США
Національність	українка
Діяльність	політична діячка
Відома завдяки	організатор Конференції поневолених народів Сходу Європи та Азії;; Учасник Великого Збору УГВР
Alma mater	Московський електро-механічний інститут інженерів транспорта ім. Баумана (МЕМІІТ)
Посада	керівник проводу ОУН Луганщини;; керівник проводу ОУН Криму
Партія	ОУНР, ОУН(б)
Конфесія	греко-католик
Батько	Яків Павлович Мешко
Мати	Марія Петрівна Янко
Родичі	дядько Олександр Янко, сестра Оксана Мешко
Брати, сестри	Мешко Оксана Яківна
У шлюбі з	Омелян Лоґуш
Діти	Юрій Лоґуш, Євген Лоґуш
	; ; ;

Катерина Яківна Мешко, псевда «Озерська», «Верещак» (1913, с. Старі Санжари, Полтавська губернія — 1991, США) — українська політична діячка, активістка ОУН, член УГВР.

Життєпис ред.

Зліва направо: Омелян Лоґуш, Дмитро Грицай, Катерина Мешко-Лоґуш. с. Будераж Рівненської області.
Листопад 1943

Народилась у сім'ї українських патріотів козацького стану Якова Мешка та Марії Янко. Старший брат матері — політичний діяч Олександр Янко, есерівський депутат Центральної Ради УНР, розстріляний НКВД у 1938 р.

Батько був розстріляний чекістами в рідному селі навесні 1921 р., а старший брат Євген невдовзі загинув у повстанських лавах місцевого отамана Івана Біленького. Сестра Оксана Мешко — дисидентка, багато разів арештовувана та етапована таборами за проукраїнську діяльність.

Проживала у Харкові у дядька Віктора Янка, де й закінчила п'ятирічку в Основі. Опісля переїхала до сестри Оксани в Дніпропетровськ, де навчалася в середній школі. Працювала токаркою на метзаводі, навчалася на робітфаку.

1937 р. виїхала до Москви, де закінчила електромеханічний інститут МЕМІІТ і в 1941 р. повернулася до Дніпропетровська.

Залишившись в окупації у 1941, ледь уникнула перших арештів та розстрілів ОУНівців-мельниківців та інших свідомих українців німецькими гестапівцями. Потім стала працювати в обласній управі, а згодом вступила в бандерівську ОУН(б). 1942 р. переїхала у Ворошиловград, де очолила обласний провід ОУН, одночасно заступаючи референта пропаганди крайового проводу Південно-Східних земель Омеляна Логуша, з яким згодом одружилася. Опісля була провідницею ОУН Криму.

У 1943 разом з Омеляном Логушем перебралася на Волинь, працювала в крайовому проводі. У листопаді 1943 організувала Першу конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині.

Учасниця Великого Збору УГВР (11—15 липня 1944 р.). У 1944 р. на доручення Проводу УГВР перебралась з чоловіком за кордон в Європу. 1949 р. переїхала з ним в США, де вдвох брали участь у діяльності Закордонного Представництва УГВР (ЗДПУГВР). Внаслідок виникнення розбіжностей поглядів у середовищах УГВР та ОУН(б) щодо подальшого розвитку визвольних змагань, відійшла з чоловіком від активної участі в еміграційній українській політиці.

Померла в 1991 р. в місті Сент-Луїсі, США, де проживала з молодшим сином Євгеном, який від 2007 р. є дияконом УГКЦ.

Родина ред.

Небога Олександра Петровича Янка, сестра дисидентки Оксани Мешко. Дружина Омеляна Логуша — діяча ОУН. Матір Юрія та Євгена Лоґушів.

Див. також ред.

Жінки в ОУН та УПА

Література ред.

Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк : Пролог, 1994.
Володимир Проценко. Повстанчий Крим. — Севастополь, „Просвіта”, 2008 р. — [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-435-231-1

Посилання ред.

Дополнение к Квазиэнциклопедии [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.]
КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
Петро Дужий. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин