Мехмед III

Тринадцятий султан Османської імперії (1595-1603)

Мехмед III (Мегмед ІІІ; осман. محمد ثالث - Mehmed-i slis‎; тур. nc Mehmet; 26 травня 1566, Стамбул — 22 грудня 1603, Стамбул)  — тринадцятий османський султан, син Мурада III від Сафіє Султан.

Мехмед III
осман. محمد ثالث
тур. Üçüncü Mehmet
Прапор
Прапор
13-й Османський султан
15 січня 159522 грудня 1603
Попередник: Мурад III
Наступник: Ахмед I
 
Народження: 26 травня 1566
Маніса, Туреччина
Смерть: 22 грудня 1603(1603-12-22)[1][2] (37 років)
Константинополь, Османська імперія
Поховання: Tomb of Mehmed IIId
Країна: Османська імперія
Релігія: іслам
Рід: Османи
Батько: Мурад III
Мати: Сафіє Султан
Діти: Ахмед I, Мустафа I, Яхія Олександр, Шехзаде Махмуд, Ділруба Султан, Hatice Sultand, Шехзаде Селім, Ayşe Sultand і Beyhan Sultand
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Мехмед народився в травні 1566 в Стамбулі в сім'ї майбутнього османського султана Мурада III і його наложниці Сафіє-султан. Це сталося за правління свого великого прадіда — султана Сулеймана I Кануні, який помер через 3,5 місяці. Сулейман дав йому ім'я Мехмед[3], так само як і своєму другому синові[4].

Першим вчителем був Ібрагім Ефенді, а пізніше він навчав Хусейна Ефенді та Мехмеда Азмі Ефенді. 29 травня 1582 року у віці 16 років був обрізаний згідно мусульманської традиції. В грудні 1583 р. призначений батьком санджак-беєм в Манісі, за традицією, що тоді існувала[5].

Правління

ред.

Вступив на престол у 1595 р. і відразу ж, по прибуттю в палац Топкапи, 28 січня наказав стратити 19 своїх молодших братів за законом Фатіха[6], побоюючись змови з їхнього боку. Їм сказали, що їх ведуть на обрізання, але врешті-решт усіх задушили[7][8][9]. Той же страх став причиною введення Мехмедом згубного звичаю не давати шехзаде брати участь в управлінні державою за життя батька (як це робилося до тих пір), а тримати їх в Топкапи, на території султанського палацу[10].

На початку правління Мехмеда III в Стамбулі був затриманий, а потім і безслідно щез, московський посол Данило Ісленьев[11]. Правління султана Мехмеда відзначено повстанням джелялі в Анатолії, причиною якого стало в основному скрутне становище населення через політику Високої Порти.

У 1593 році починається Тринадцятилітня війна в Угорщині, приводом до якої послужив розгром австрійським військом турецького загону під фортецею Сисак. Успіхи австрійців на Дунаї, а заодно і вдалий виступ проти Османської імперії волоського князя Міхая Хороброго, викликали в Константинополі повстання народу і яничарів. За наполяганням великого візира Дамат Ібрагіма-паші і шейх-уль-ісламу Мехмед III у 1596 році рушив з військом до Угорщини, здобув перемогу в Керестецькій битві, але не зумів нею скористатися і повернувся в Константинополь до свого звичайного життя[12]. У 1600 році після довгих і невдалих переговорів турки прорвали оборонну лінію Габсбургів, взявши стратегічно важливу фортецю Надьканіжа. Над Віднем знову нависла загроза облоги, і 1601 року Габсбурги спробували повернути Надьканіжа, але безуспішно, проте австрійській армії вдалося взяти Секешфегервар, який турки повернули в 1602 році.

В азійських областях відбувалися визвольні повстання, туди ж вторгалися і перси. Внутрішнє управління було на низькому рівні, так само як і управління військами. У роки правління Мехмеда III прискорюється занепад Османської імперії, і це виразилося в тому, що фактична влада в державі опинилася в руках валіде-султан (матері Мехмеда ІІІ — Сафіє). Як писав англійський посол в 1603 році:

... батько [Мехмед ІІІ] перебуває під владою старої султанші, його бабусі [Сафіє-султан], і держава валиться, бо вона ніщо не поважає так, як власне бажання отримувати гроші[13].

У 1600 році збунтувалися сипахи через знецінення монет, якими їм платили платні. Мехмед ІІІ наказав таємно стратити їхнього командира Абді-агу і бунт тим самим припинився. Проте в січні 1603 р. збунтувалися яничари, які обєдналися з великим візиром Йемішчі Хасан-паша[en][en][14] (В жовтні 1603 Мехмед ІІІ його стратив[15]), і вбили кизлар-агу Газанфера, слугу Сафіє-султан[16]. Ага яничар погрожував переворотом і солдати могли скинути та змінити падишаха на престолі[16].

Смерть

ред.

Султан Мехмед ІІІ помер в ніч з 21 на 22 грудня 1603 р.[17] Саме з його смерті починається нестабільність та період занепаду Османської держави, що тривав до 1630-х років.

Сім'я

ред.
  • Хандан Султан[19] — наложниця. Народила як мінімум одного сина — Ахмеда I.
  • Також, як стверджує Ентоні Алдерсон, була ще одна наложниця Мехмеда — Махпейкер[20]

Діти

ред.

Сини:

  • Шехзаде Селім (бл.1585[21] - помер 20 квітня 1597 від скарлатини[22])
  • Шехзаде Махмуд (бл. 1587 - 1/7 червня 1603) - спадкоємець престолу (з квітня 1597). Мав велику популярність серед яничар з 15-ти років. Через це та пророцтво, що його батько помре через півроку і старший син Мехмеда ІІІ зійде на престол, Мехмед ІІІ наказав стратити сина чотирьом глухонімим катам[23][24].
  • Ахмед I
  • Мустафа I

Дочки:

  • дочка (пом. 1628)
  • дочка — була одружена з Тириакі Хасаном-пашою (пом. 1611).
  • дочка — з листопада 1604 року було одружена з Мірахуром Мустафою-пашею (пом. 1610)[25].
  • дочка — з 10 лютого 1612 року було одружена з Махмудом-пашею (пом. 1643), сином Джігалазаде Юсуфа Синана-паші і його другої дружини — дочки Айше Хюмашах-султан[26].
  • Дільруба Султан — (бл. 1594 —1623) Повнорідна сестра султана Мустафи I. З 1617 року була одружена з Кара Давут-пашею[27] (пом. 8 січня 1623), який прославився вбивством онука Мехмеда III — султана Османа II. У шлюбі народився син, якого, за деякими даними, планували зробити султаном, змістивши душевнохворого Мустафу I[28].
  • дочка — була одружена з Алі-пашею (пом. 1617)[29].

У культурі

ред.

Султан Мехмед ІІІ частково згадується на початку першої серії турецького серіалу «Величне століття. Нова володарка». Зображено його масове братовбивство та страта шехзаде Махмуда. Пізніше, в серіалі згадується, що султана отруїли[30].

Примітки

ред.
  1. https://pantheon.world/profile/person/Mehmed_III
  2. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  3. "Легенда свідчить, що ім’ям було названо його прадіда Сулеймана Пишного, який отримав звістку про народження під час походу на Сігетвар". Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 13 січня 2022.
  4. Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler (тур.). Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-975-329-623-6. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 12 січня 2022.
  5. MEHMED III - TDV İslâm Ansiklopedisi. TDV İslam Ansiklopedisi (тур.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 13 січня 2022.
  6. Sakaoğlu, Necdet. Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. — Oğlak Yayıncılık, 2008. — С. 211. — 574 p. —. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 12 січня 2022.
  7. Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF). — Oxford: Clarendon Press, 1956. — 186 p.
  8. Bostanzade Yahya Efendi, Tuhfet ül-ahbâb, Milliyet Yayınları, s. 111
  9. Quataert, Donald (2000). The Ottoman Empire, 1700-1922. Cambridge University Press. p. 90. ISBN 0-521-63328-1.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  10. Іналджик Г. Османська імперія: класична доба, 1300-1600 / пер. з англ. Олександр Галенко; Ін-т сходознавства ім. А. Кримського НАН України. — К.: Критика, 1998. — 286,[32] с. ISBN 966-02-0564-3.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  11. ЭСБЕ/Исленьев, Данило — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  12. К. Финкель. История Османской империи. Видение Османа. — АСТ, 2010. — 243 с.
  13. Peirce, 1993. p. 231. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  14. MEHMED III - TDV İslâm Ansiklopedisi. TDV İslam Ansiklopedisi (тур.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 26 січня 2022.
  15. Evgeni Radushev, Svetlana Ivanova, Rumen Kovachev (2003), с. 225 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
  16. а б Börekçi, Günhan. Borekci_Gunhan_Factions and Favorites at the Courts of Ahmed I and his Immediate Predecessors_PhD Diss. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 13 січня 2022.
  17. Studies, Dîvân: Di̇si̇pli̇nlerarasi Çalişmalar Dergi̇si̇ / Dîvân: Journal of Interdisciplinary. İnkırâzın Eşiğinde Bir Hanedan: III. Mehmed, I. Ahmed, I. Mustafa ve 17. Yüzyıl Osmanlı Siyasî Krizi - A Dynasty at the Threshold of Extinction: Mehmed III, Ahmed I, Mustafa I and the 17th-Century Ottoman Political Crisis - Günhan BÖREKÇİ. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 13 січня 2022.
  18. Peirce, Leslie P, — Oxford: Oxford University Press, 1993. — P. 311. — 374 p. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. ISBN 0195086775. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  19. Peirce, Leslie P., — Oxford: Oxford University Press, 1993. — P. 311. — 374 p. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. ISBN 0195086775. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  20. Alderson, Anthony Dolphin, Oxf.: Clarendon Press, 1956. — С. 169. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF).
  21. Seneca, Federico. Il Doge Leonardo Donà: la sua vita e la sua prepara-zione politica prima del dogado. — Editrice Antenore, 1959. — С. 286. — 286 p.
  22. Aycibin, Zeynep. Kâtip Çelebi, Fezleke: Tahlil ve Metin (тур.) : докторская диссертация. — Mimar Sinan Üniversitesi, 2007. — S. 452.
  23. Emecen, 2003, s. 412 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2021. Процитовано 12 січня 2022.
  24. Börekçi, 2009, p. 66 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2020. Процитовано 12 січня 2022.
  25. Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF). — Oxf.: Clarendon Press, 1956. — С. 169.
  26. Ghisalberti, Alberto M. Dizionario Biografico degli Italiani. — Rom: Istituto della Enciclopedia Italiana, 1981. — Т. 25. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
  27. Encyclopedia of Islam / eds. M. Th. Houtsma, A. J. Wensinck, T. W. Arnold. — Brill Publishers, 1927. — P. 183.
  28. DÂVUD PAŞA, Kara - TDV İslâm Ansiklopedisi. web.archive.org. 23 червня 2019. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 12 січня 2022.
  29. Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF). — Oxf.: Clarendon Press, 1956. — С. 169.
  30. Мехмед III. Великолепный Век вики (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.

Література

ред.
Мехмед III
Народився: 26 травня 1566 Помер: 22 грудня 1603[прожив 37 років]
Королівські титули
Попередник:
Мурад III
 
Султани Османської імперії

15 січня 1595 – 22 грудня 1603
Наступник:
Ахмед I
Релігійні посади
Попередник:
Мурад III
Халіфи Османської імперії
15 січня 1595 – 22 грудня 1603
Наступник:
Ахмед I