Відкрити головне меню

Механіка гірських порід — теоретична і прикладна наукова дисципліна, розділ фізики гірських порід та геомеханіки, що вивчає напружено-деформований стан масиву гірських порід при розробці родовищ корисних копалин і проведенні виробок різноманітного призначення та фізико-механічні властивості гірських порід й масивів з урахуванням твердої, рідкої і газоподібної фази та природного напруженого стану для створення доцільних методів руйнування гірських порід, управління гірським тиском і зрушенням, а також стійкістю оголень поверхонь.

Загальна характеристикаРедагувати

Науковий апарат механіки гірських порід застосовується при проектуванні підземних споруд і для контролю їх стану, обґрунтуванні технології розробки родовищ. Механіка гірських порід є однією з основоположних наук про Землю. При вирішенні прикладних задач механіки гірських порід широко використовуються методи механіки суцільних середовищ, гідродинаміки, фізики твердого тіла, теорії ймовірностей, та ін. в тісному зв'язку із геологією та інженерною геологією. Одна з важливих задач механіки гірських порід — інженерна класифікація гірських порід за механічними й гірничо-технічними характеристиками і розробка способів та засобів випробування гірських порід з метою визначення цих характеристик в лабораторних й натурних умовах.

Із розвитком технологій область застосування механіки гірських порід швидко розширюється. Дослідження і освоєння космічного простору, прогнозування землетрусів, геотехнологічні способи розробки корисних копалин, підземне зберігання відходів виробництва, рідких і газоподібних палив та інші проблеми вимагають поглибленого дослідження властивостей гірських порід і масивів.

Значну роль у розвитку механіки гірських порід відіграли праці Б. І. Бокія, О. М. Динника, М. М. Протодьяконова, Д. С. Ростовцева, В. Д. Слєсарєва, О. М. Тєрпігорєва, П. М. Цимбаревича (який, власне, й ввів термін «механіка гірських порід» у 1934 р.). Проблемами механіки гірських порід займались такі відомі російські та українські вчені, як В. В. Виноградов, В. Т. Глушко, Ж. С. Єржанов, А. А. Борисов, І. В. Баклашов, Б. А. Картозія, А. Лабасс, Г. Г. Литвинський, К. В. Руппенейт, Ю. З. Заславський, А. М. Зорін, А. Н. Ставрогін, І. Л. Черняк, Б. М. Усаченко.

Див. такожРедагувати