Вікіпедія

Механізми старіння

Механізми старіння або ознаки старіння (англ. The Hallmarks of Aging) — група біохімічних змін, які відбуваються в усіх організмах, які біологічно старіють і призводять до прогресуючої втрати фізіологічної цілісності, порушення функцій і, як наслідок, смерті. Вони були вперше перераховані в знаковій статті в 2013 році,[1] щоб концептуалізувати суть біологічного старіння та механізми, що лежать в його основі.

Було запропоновано наступні три категорії відбору для визначення цих взаємопов’язаних механізмів (ознак):[2]

Огляд ред.

 
9 канонічних механізмів старіння (2013)[1]

З часом майже всі живі організми відчувають поступове та незворотне зростання старіння та пов’язану з цим втрату належної функції систем організму. Оскільки старіння є основним фактором ризику і, з іншого боку, комплексною передумовою розвитку, серйозних захворювань людини, включаючи серцево-судинні розлади, діабет, онкопатології, та нейродегенеративні захворювання, важливо описати та класифікувати типи змін, які це спричиняє.

Через десять років автори часто цитованої оригінальної статті оновили набір запропонованих ознак у січні 2023 року[3][2] У новому платному огляді додано три нові ознаки (не включені та не класифіковані нижче): вимкнена макроаутофагія, хронічне запалення та дисбактеріоз, що становить 12 запропонованих ознак.[2]

Дев'ять ознак старіння оригінального паперу згруповані в три категорії, як показано нижче:[1]

Основні механізми ред.

Первинні ознаки є основними причинами пошкодження клітин.

Антагоністичні механізми ред.

Антагоністичні механізми — це антагоністичні або компенсаторні реакції на пошкодження, викликані первинними механізмами.

Інтегративні механізми ред.

Інтегративні механізми є функціональним результатом двох попередніх груп механізмів, які призводять до подальшого погіршення функціонування, пов’язаного зі старінням.[1]

Додаткові механізми ред.

Перші три були запропоновані багатьма вченими на основі нових наукових досліджень і, зокрема, додані авторами статті 2013 року[1] про 9 механізмів старіння в оновленній статті 2023 року[2]. Четвертий механізм — порушення в структурі міжклітинного матриксу був запропонований різними вченими, включно з Обрі де Греєм.[4]

Механізми старіння ред.

Нестабільність геному ред.

Правильне функціонування геному є однією з найважливіших передумов безперебійного функціонування клітини та організму в цілому. Зміни в генетичному коді довгий час вважалися одною із головних причин старіння.[6][7] У багатоклітинних організмах нестабільність генома є центральною для канцерогенезу[8], а у людей вона також є фактором деяких нейродегенеративних захворювань, таких як бічний аміотрофічний склероз або нервово-м’язова хвороба міотонічна дистрофія.

Пошкодження в ДНК утворюються в основному через окислювальний стрес і шкідливі фактори навколишнього середовища.[9] Низка молекулярних процесів безперервно працює, щоб усувати ці пошкодження.[10] Але, зазвичай, кількість пошкоджень більша за можливість молекулярних процесів відновлювати здорове ДНК, тому з часом пошкодження накопичуються.[6] Кілька оглядових статей показали, що недостатнє репарація (відновлення) ДНК, що сприяє більшому накопиченню пошкоджень ДНК, спричиняє передчасне старіння; і що посиленна репарація ДНК сприяє більшій тривалості життя.[11]

Скорочення теломер ред.

 
Хромосоми людини (сірі), покриті теломерами (білі)

Теломери - це ділянки повторюваних нуклеотидних послідовностей, пов'язані зі спеціалізованими білками на кінцях лінійних хромосом. Вони захищають кінцеві ділянки хромосомної ДНК від прогресуючої деградації та забезпечують цілісність лінійних хромосом, запобігаючи помилковому сприйняттю систем репарації ДНК кінців ланцюга ДНК за дволанцюговий розрив.

Вкорочення теломер пов’язане зі старінням, смертністю та захворюваннями, пов’язаними зі старінням. Нормальне старіння пов’язане з укороченням теломер як у людей, так і у мишей, а дослідження на моделях генетично модифікованих тварин свідчать про причинно-наслідковий зв’язок між ерозією теломер і старінням.[12] Поділ клітин припиниться, як тільки теломери скоротяться до критичної довжини.[13]

Фермент під назвою теломераза подовжує теломери в гаметах і стовбурових клітинах.[14] Дефіцит теломерази у людей пов’язують із кількома захворюваннями, пов’язаними зі старінням та з втратою регенеративної здатності тканин.[15] Було також показано, що передчасне старіння мишей з дефіцитом теломерази звертається до молодшого віку, коли теломераза реактивується.[16]

Дослідження 2020 року 35 дорослих здорових осіб від 65 років і старше показало, що 30 сеансів гіпербаричної терапії збільшуєть довжину теломер клітин крові на 20-30%, та зменшують кількість сенесцентних (старих) Т-клітин на 10-37%.[17]

Епігеномні зміни (альтерації) ред.

 
Конденсація ДНК – ланцюг ДНК обертається навколо гістонів, які утворюють спіралі, які згортаються у все більші спіралі, які зрештою складають хромосому, що знаходяться в клітинному ядрі.

З усіх генів, які складають геном, лише деяка підмножина експресується в будь-який момент часу. Всі інші "вимкнені" на епігенетичному рівні — плотно згорнуті в клубок навколо гістонів, що унеможливлює діяльність процесів ексрпесії генів.

Функціонування геному залежить як від конкретного порядку його нуклеотидів (геномних факторів), так і від того, які ділянки ланцюга ДНК намотані на гістони і, таким чином, стають недоступними, а які з них не накручені й доступні для транскрипції (епігеномні фактори). Залежно від потреб конкретного типу тканини та середовища, в якому знаходиться дана клітина, гістони можуть бути модифіковані, щоб увімкнути або вимкнути певні гени за потреби.[18] Епігенетичний профіль активних генів змінюється зі старінням — вимикаючи корисні гени та вмикаючи непотрібні — порушуючи нормальне функціонування клітини.[19] (Див. також — Епігеноміка, Нутрігеноміка).

Наприклад, сіртуїни є типом протеїнових деацетилаз, які сприяють зв’язуванню ДНК з гістонами і таким чином відключають непотрібні гени.[20] Ці ферменти використовують НАД як кофактор. З віком рівень НАД у наших клітинах знижується, що знижує здатність сіртуїнів вимикати непотрібні гени в потрібний час. Зниження активності сиртуїнів пов’язують із прискореним старінням, а підвищення їхньої активності, як було показано, запобігає ряду захворювань, пов’язаних із віком.[21]

Втрата протеостазу ред.

Шаблон:See also if exists Протеостаз – це гомеостатичний процес підтримки всіх білків, необхідних для функціонування клітини, у належній формі, структурі та чисельності.[22] Неправильне згортання білка, окислення, аномальне розщеплення або небажана посттрансляційна модифікація можуть створити дисфункціональні або навіть токсичні білки або білкові агрегати, які перешкоджають нормальному функціонуванню клітини.[23] Хоча ці білки постійно видаляються та переробляються, утворення пошкоджених або агрегованих білків збільшується з віком, що призводить до поступової втрати протеостазу. [24] Це можна сповільнити або придушити шляхом обмеженням калорій[25] або введенням рапаміцину — це інгібує шлях mTOR.[26]

Дерегульоване визначення поживних речовин ред.

Відчуття поживних речовин (англ. nutrient sensing) — це здатність клітини розпізнавати та реагувати на зміни в концентрації макроелементів, таких як глюкоза, жирні кислоти та амінокислоти. У часи надлишку анаболізм індукується різними шляхами, найбільш добре вивченим серед них є шлях mTOR.[27] Коли енергії та поживних речовин не вистачає, рецептор AMPK відчуває це та вимикає mTOR, щоб зберегти ресурси.[28]

У зростаючому організмі ріст і проліферація клітин є важливими, тому mTOR регулюється. У повністю дорослому організмі сигнали, що активують mTOR, природним чином зменшуються під час старіння.[29] Було виявлено, що насильна надмірна активація цих шляхів у дорослих мишей призводить до прискореного старіння та збільшення захворюваності на рак.[30] Показано, що такі методи інгібування mTOR, як обмеження дієти або введення рапаміцину, є одними з найнадійніших методів збільшення тривалості життя черв’яків, мух і мишей.[31][32]

Мітохондріальна дисфункція ред.

 
Мітохондрія

Мітохондрія є електростанцією клітини. Різні клітини людини містять від кількох до 10000 мітохондрій[33], кожна з яких перетворює вуглець (у формі ацетил-КоА) і кисень в енергію (у формі АТФ) і вуглекислий газ.

У процесі старіння ефективність мітохондрій має тенденцію до зниження. Причини цього все ще досить неясні, але підозрюється кілька механізмів: знижений біогенез[34], накопичення пошкоджень і мутацій у мітохондріальній ДНК, окислення мітохондріальних білків і порушення контролю якості за допомогою мітофагії.[35]

Дисфункційні мітохондрії сприяють старінню, перешкоджаючи внутрішньоклітинній передачі сигналів[36][37] і запускаючи запальні реакції.[38] І навпаки, активність, що націлена на збільшення мітохондріального біогенезу в нейронах і міоцитах може бути еффективною в лікуванні хвороб старіння, зокрема нейродегенеративних.[39][40]

Клітинне старіння ред.

За певних умов клітина може вийти з клітинного циклу, не вмираючи, натомість переходить у стан спокою та припиняє свою нормальну функцію. Це називається клітинним старінням (сенесценція). Старіння може бути викликано первинними механізмами.

Існує кілька зв’язків між старінням клітин і старінням:

  • Частка старіючих клітин збільшується з віком.[41]
  • Старі клітини виділяють маркери запалення, які можуть сприяти старінню.[42]
  • Встановлено, що посилення очищення від старих клітин сенолітиками, затримує настання вікових розладів.[43]

Виснаження стовбурових клітин ред.

Стовбурові клітини — це недиференційовані або частково диференційовані клітини, які можуть проліферувати необмежено. У перші кілька днів після запліднення ембріон майже повністю складається зі стовбурових клітин. Коли плід росте, клітини розмножуються, диференціюються та беруть на себе відповідну функцію в організмі. У дорослих стовбурові клітини здебільшого розташовані в областях, які поступово зношуються (кишечник, легені, слизова оболонка, шкіра) або потребують постійного поповнення (еритроцити, імунні клітини, сперматозоїди, волосяні фолікули).

Втрата здатності до регенерації є одним з найбільш очевидних наслідків старіння. Це значною мірою тому, що частка стовбурових клітин і швидкість їх ділення з часом поступово знижується.[44] Було виявлено, що омолодження стовбурових клітин може усунути деякі наслідки старіння на рівні організму.[45]

Змінена міжклітинна комунікація ред.

Організм — це злажена співпраця трильйонів клітин, які формують різні тканини, органи та системи. Одним із основних способів досягти гармонії в роботі цілого організму є виведення сигнальних молекул у кров, де вони потрапляють до інших тканин, впливаючи на їхню поведінку. Профіль цих молекул змінюється з віком.

Однією з найпомітніших змін у клітинних сигнальних біомаркерах є «запалення», тобто розвиток хронічного запалення низького ступеня по всьому тілу з похилим віком.[46] Нормальною роллю запалення є залучення імунної системи організму та механізмів відновлення до конкретної пошкодженої ділянки до тих пір, поки присутні пошкодження та загроза. Постійна присутність маркерів запалення в організмі зношує імунну систему і пошкоджує здорові тканини.[47]

Було також виявлено, що старіючі клітини виділяють певний набір молекул, які називаються SASP (секреторний фенотип, пов’язаний зі старінням), які викликають старіння в сусідніх клітинах.[48] І навпаки, маніпуляції, спрямовані на подовження тривалості життя, спрямовані на одну тканину, можуть уповільнити процес старіння й інших тканин.[49]

Альтернативні концептуальні моделі ред.

 
Модель семи стовпів старіння

У 2014 році інші вчені визначили дещо іншу концептуальну модель старіння під назвою «Сім стовпів старіння», до якої включено лише три «відмітні механізми старіння» (стволові клітини та регенерація, протеостаз, епігенетика).[50] Модель семи стовпів підкреслює взаємозв’язок між усіма сімома стовпами, який не висвітлювалась в класичній статті 2013 року з дев’ятьма механізмами старіння[51], але їх взаємодія була описана в статті 2021 року[52].

Зв’язки з іншими хворобами чи механізмами ред.

Автори оригінальної статті об'єднали або пов'язали різні механізми раку з механізмами старіння.[53]

Автори також прийшли до висновку, що механізми не тільки взаємопов’язані між собою, але й «з нещодавно запропонованими механізмами здоров’я, які включають організаційні особливості просторової компартменталізації, підтримки гомеостазу та адекватної реакції на стрес».[2][54]

Див. також ред.

Література ред.

Книги ред.

  • The Longevity Code: Slow Down the Aging Process and Live Well for Longer / Kris Verburgh, The Experiment, New York, 2019. ISBN 1615194975 & ISBN 9781615194971.
  • Життєвий план: Чому ми старіємо і як цього уникнути / Девід Сінклер, Метью Лаплент, вид. BookChef, 2021. ISBN 978-966-993-576-2

Журнали ред.

Статті ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д López-Otín, Carlos; Blasco, Maria A.; Partridge, Linda; Serrano, Manuel; Kroemer, Guido (6 червня 2013). The Hallmarks of Aging. Cell. 153 (6): 1194—1217. doi:10.1016/j.cell.2013.05.039. ISSN 0092-8674. PMC 3836174. PMID 23746838.
  2. ↑ а б в г д López-Otín, Carlos; Blasco, Maria A.; Partridge, Linda; Serrano, Manuel; Kroemer, Guido (19 січня 2023). Hallmarks of aging: An expanding universe. Cell (English) . 186 (2): 243—278. doi:10.1016/j.cell.2022.11.001. ISSN 0092-8674. PMID 36599349. Архів оригіналу за 17 лютого 2023.
  3. ↑ New research extensively explores 12 distinctive aging traits. News-Medical.net (англ.). 5 січня 2023. Архів оригіналу за 17 February 2023. Процитовано 17 лютого 2023.
  4. ↑ Garth, Eleanor (7 серпня 2020). Evidence for tenth hallmark of aging increases with new paper. Longevity.Technology - Latest News, Opinions, Analysis and Research (en-GB) . Процитовано 29 березня 2023.
  5. ↑ Baechle, Jordan J.; Chen, Nan; Makhijani, Priya; Winer, Shawn; Furman, David; Winer, Daniel A. (15 червня 2023). Chronic inflammation and the hallmarks of aging. Molecular Metabolism (англ.). с. 101755. doi:10.1016/j.molmet.2023.101755. ISSN 2212-8778. Процитовано 3 липня 2023.
  6. ↑ а б Vijg, Jan; Suh, Yousin (10 лютого 2013). Genome Instability and Aging. Annual Review of Physiology (англ.). 75 (1): 645—668. doi:10.1146/annurev-physiol-030212-183715. ISSN 0066-4278. PMID 23398157.
  7. ↑ Moskalev, Alexey; Shaposhnikov, Mikhail; Plyusnina, Ekaterina; Zhavoronkov, Alex; Budovsky, Arie; Yanai, Hagai; Fraifeld, Vadim (March 2013). The role of DNA damage and repair in aging through the prism of Koch-like criteria. Ageing Research Reviews. 12 (2): 661—684. doi:10.1016/j.arr.2012.02.001. PMID 22353384.
  8. ↑ Schmitt, Michael W.; Prindle, Marc J.; Loeb, Lawrence A. (6 вересня 2012). Implications of genetic heterogeneity in cancer: Schmitt et al. Annals of the New York Academy of Sciences (англ.). 1267 (1): 110—116. doi:10.1111/j.1749-6632.2012.06590.x. PMC 3674777. PMID 22954224.
  9. ↑ De Bont, R. (1 травня 2004). Endogenous DNA damage in humans: a review of quantitative data. Mutagenesis (англ.). 19 (3): 169—185. doi:10.1093/mutage/geh025. ISSN 1464-3804. PMID 15123782.
  10. ↑ de Duve, Christian (9 лютого 2005). The onset of selection. Nature. 433 (7026): 581—582. Bibcode:2005Natur.433..581D. doi:10.1038/433581a. ISSN 0028-0836. PMID 15703726.
  11. ↑ Hoeijmakers, Jan H.J. (8 жовтня 2009). DNA Damage, Aging, and Cancer. New England Journal of Medicine (англ.). 361 (15): 1475—1485. doi:10.1056/NEJMra0804615. ISSN 0028-4793. PMID 19812404.
  12. ↑ Chakravarti, Deepavali; LaBella, Kyle A.; DePinho, Ronald A. (14 січня 2021). Telomeres: history, health, and hallmarks of aging. Cell (англ.). 184 (2): 306—322. doi:10.1016/j.cell.2020.12.028. PMC 8081271. PMID 33450206.
  13. ↑ Hayflick, L.; Moorhead, P.S. (15 травня 1961). The serial cultivation of human diploid cell strains. Experimental Cell Research (англ.). 25 (3): 585—621. doi:10.1016/0014-4827(61)90192-6. PMID 13905658.
  14. ↑ Blasco, Maria A. (1 серпня 2005). Telomeres and human disease: ageing, cancer and beyond. Nature Reviews Genetics (англ.). 6 (8): 611—622. doi:10.1038/nrg1656. ISSN 1471-0064. PMID 16136653.
  15. ↑ Armanios, Mary; Alder, Jonathan K.; Parry, Erin M.; Karim, Baktiar; Strong, Margaret A.; Greider, Carol W. (25 листопада 2009). Short Telomeres are Sufficient to Cause the Degenerative Defects Associated with Aging. The American Journal of Human Genetics (англ.). 85 (6): 823—832. doi:10.1016/j.ajhg.2009.10.028. PMC 2790562. PMID 19944403.
  16. ↑ Jaskelioff, Mariela; Muller, Florian L.; Paik, Ji-Hye; Thomas, Emily; Jiang, Shan; Adams, Andrew C.; Sahin, Ergun; Kost-Alimova, Maria; Protopopov, Alexei (28 листопада 2010). Telomerase reactivation reverses tissue degeneration in aged telomerase-deficient mice. Nature (англ.). 469 (7328): 102—106. doi:10.1038/nature09603. ISSN 1476-4687. PMC 3057569. PMID 21113150.
  17. ↑ Hachmo, Yafit; Hadanny, Amir; Hamed, Ramzia Abu; Daniel-Kotovsky, Malka; Catalogna, Merav; Fishlev, Gregory; Lang, Erez; Polak, Nir; Doenyas, Keren (18 листопада 2020). Hyperbaric oxygen therapy increases telomere length and decreases immunosenescence in isolated blood cells: a prospective trial. Aging (англ.). Т. 12, № 22. с. 22445—22456. doi:10.18632/aging.202188. ISSN 1945-4589. PMID 33206062. Процитовано 29 березня 2023.
  18. ↑ Kouzarides, Tony (23 лютого 2007). Chromatin Modifications and Their Function. Cell. 128 (4): 693—705. doi:10.1016/j.cell.2007.02.005. ISSN 0092-8674. PMID 17320507.
  19. ↑ Siametis, Athanasios; Niotis, George; Garinis, George A. (1 квітня 2021). DNA Damage and the Aging Epigenome. Journal of Investigative Dermatology (English) . 141 (4): 961—967. doi:10.1016/j.jid.2020.10.006. ISSN 0022-202X. PMID 33494932.
  20. ↑ Guarente, L. (1 січня 2011). Sirtuins, Aging, and Metabolism. Cold Spring Harbor Symposia on Quantitative Biology (англ.). 76: 81—90. doi:10.1101/sqb.2011.76.010629. ISSN 0091-7451. PMID 22114328.
  21. ↑ Haigis, Marcia C.; Sinclair, David A. (1 січня 2010). Mammalian Sirtuins: Biological Insights and Disease Relevance. Annual Review of Pathology: Mechanisms of Disease. 5 (1): 253—295. doi:10.1146/annurev.pathol.4.110807.092250. ISSN 1553-4006. PMC 2866163. PMID 20078221.
  22. ↑ Ottens, Franziska; Franz, André; Hoppe, Thorsten (4 лютого 2021). Build-UPS and break-downs: metabolism impacts on proteostasis and aging. Cell Death & Differentiation (англ.). 28 (2): 505—521. doi:10.1038/s41418-020-00682-y. ISSN 1476-5403. PMC 7862225. PMID 33398091.
  23. ↑ Kirana, A.N.; Prafiantini, E.; Hardiany, N.S. (22 лютого 2021). Protein intake and loss of proteostasis in the eldery. The Ukrainian Biochemical Journal. 93 (1): 30—39. doi:10.15407/ubj93.01.030.
  24. ↑ Klaips, Courtney L.; Jayaraj, Gopal Gunanathan; Hartl, F. Ulrich (10 листопада 2017). Pathways of cellular proteostasis in aging and disease. Journal of Cell Biology. 217 (1): 51—63. doi:10.1083/jcb.201709072. ISSN 0021-9525. PMC 5748993. PMID 29127110.
  25. ↑ Yang, Ling; Licastro, Danilo; Cava, Edda; Veronese, Nicola; Spelta, Francesco; Rizza, Wanda; Bertozzi, Beatrice; Villareal, D.T.; Hotamisligil, G.S. (7 січня 2016). Long-Term Calorie Restriction Enhances Cellular Quality-Control Processes in Human Skeletal Muscle. Cell Reports (англ.). 14 (3): 422—428. doi:10.1016/j.celrep.2015.12.042. PMID 26774472.
  26. ↑ Blagosklonny, Mikhail V. (15 грудня 2013). Aging is not programmed. Cell Cycle. 12 (24): 3736—3742. doi:10.4161/cc.27188. ISSN 1538-4101. PMC 3905065. PMID 24240128.
  27. ↑ Laplante, Mathieu; Sabatini, D.M. (13 квітня 2012). mTOR Signaling in Growth Control and Disease. Cell (англ.). 149 (2): 274—293. doi:10.1016/j.cell.2012.03.017. PMC 3331679. PMID 22500797.
  28. ↑ Alers, S.; Loffler, A. S.; Wesselborg, S.; Stork, B. (1 січня 2012). Role of AMPK-mTOR-Ulk1/2 in the Regulation of Autophagy: Cross Talk, Shortcuts, and Feedbacks. Molecular and Cellular Biology (англ.). 32 (1): 2—11. doi:10.1128/MCB.06159-11. ISSN 0270-7306. PMC 3255710. PMID 22025673.
  29. ↑ Schumacher, Björn; van der Pluijm, Ingrid; Moorhouse, Michael J.; Kosteas, Theodore; Robinson, Andria Rasile; Suh, Yousin; Breit, Timo M.; van Steeg, Harry; Niedernhofer, Laura J. (15 серпня 2008). Kim, Stuart K. (ред.). Delayed and Accelerated Aging Share Common Longevity Assurance Mechanisms. PLOS Genetics (англ.). 4 (8): e1000161. doi:10.1371/journal.pgen.1000161. ISSN 1553-7404. PMC 2493043. PMID 18704162.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  30. ↑ Papadopoli, David; Boulay, Karine; Kazak, Lawrence; Pollak, Michael; Mallette, Frédérick; Topisirovic, Ivan; Hulea, Laura (2 липня 2019). mTOR as a central regulator of lifespan and aging. F1000Research (англ.). 8: 998. doi:10.12688/f1000research.17196.1. ISSN 2046-1402. PMC 6611156. PMID 31316753.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  31. ↑ Fontana, L.; Partridge, L.; Longo, V. D. (16 квітня 2010). Extending Healthy Life Span--From Yeast to Humans. Science (англ.). 328 (5976): 321—326. Bibcode:2010Sci...328..321F. doi:10.1126/science.1172539. ISSN 0036-8075. PMC 3607354. PMID 20395504.
  32. ↑ Harrison, David E.; Strong, Randy; Sharp, Zelton Dave; Nelson, James F.; Astle, Clinton M.; Flurkey, Kevin; Nadon, Nancy L.; Wilkinson, J. Erby; Frenkel, Krystyna (16 липня 2009). Rapamycin fed late in life extends lifespan in genetically heterogeneous mice. Nature (англ.). 460 (7253): 392—395. Bibcode:2009Natur.460..392H. doi:10.1038/nature08221. ISSN 0028-0836. PMC 2786175. PMID 19587680.
  33. ↑ Строение клетки [Scientific Digital Library: Cell structure]. Научная электронная библиотека (рос.). Процитовано 23 березня 2023.
  34. ↑ Sahin, Ergün; DePinho, Ronald A. (June 2012). Axis of ageing: telomeres, p53 and mitochondria. Nature Reviews Molecular Cell Biology (англ.). 13 (6): 397—404. doi:10.1038/nrm3352. ISSN 1471-0072. PMC 3718675. PMID 22588366.
  35. ↑ Wang, Ke; Klionsky, Daniel J (March 2011). Mitochondria removal by autophagy. Autophagy (англ.). 7 (3): 297—300. doi:10.4161/auto.7.3.14502. ISSN 1554-8627. PMC 3359476. PMID 21252623.
  36. ↑ Kroemer, Guido; Galluzzi, Lorenzo; Brenner, Catherine (January 2007). Mitochondrial Membrane Permeabilization in Cell Death. Physiological Reviews (англ.). 87 (1): 99—163. doi:10.1152/physrev.00013.2006. ISSN 0031-9333. PMID 17237344.
  37. ↑ Raffaello, Anna; Rizzuto, Rosario (January 2011). Mitochondrial longevity pathways. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - Molecular Cell Research (англ.). 1813 (1): 260—268. doi:10.1016/j.bbamcr.2010.10.007. PMID 20950653.
  38. ↑ Green, Douglas R.; Galluzzi, Lorenzo; Kroemer, Guido (26 серпня 2011). Mitochondria and the Autophagy–Inflammation–Cell Death Axis in Organismal Aging. Science (англ.). 333 (6046): 1109—1112. Bibcode:2011Sci...333.1109G. doi:10.1126/science.1201940. ISSN 0036-8075. PMC 3405151. PMID 21868666.
  39. ↑ Steiner, Jennifer L.; Murphy, E. Angela; McClellan, Jamie L.; Carmichael, Martin D.; Davis, J. Mark (2011-10). Exercise training increases mitochondrial biogenesis in the brain. Journal of Applied Physiology (англ.). Т. 111, № 4. с. 1066—1071. doi:10.1152/japplphysiol.00343.2011. ISSN 8750-7587. Процитовано 9 березня 2023.
  40. ↑ Sun, Lina; Liu, Tianbiao; Liu, Jingqi; Gao, Chong; Zhang, Xiaohui (7 вересня 2022). Physical exercise and mitochondrial function: New therapeutic interventions for psychiatric and neurodegenerative disorders. Frontiers in Neurology. Т. 13. с. 929781. doi:10.3389/fneur.2022.929781. ISSN 1664-2295. PMC 9491238. PMID 36158946. Процитовано 9 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  41. ↑ Wang, Chunfang; Jurk, Diana; Maddick, Mandy; Nelson, Glyn; Martin‐Ruiz, Carmen; Zglinicki, Thomas Von (2009). DNA damage response and cellular senescence in tissues of aging mice. Aging Cell (англ.). 8 (3): 311—323. doi:10.1111/j.1474-9726.2009.00481.x. ISSN 1474-9726. PMID 19627270.
  42. ↑ Malaquin, Nicolas; Martinez, Aurélie; Rodier, Francis (1 вересня 2016). Keeping the senescence secretome under control: Molecular reins on the senescence-associated secretory phenotype. Experimental Gerontology (англ.). 82: 39—49. doi:10.1016/j.exger.2016.05.010. ISSN 0531-5565. PMID 27235851.
  43. ↑ Baker, Darren J.; Wijshake, Tobias; Tchkonia, Tamar; LeBrasseur, Nathan K.; Childs, Bennett G.; van de Sluis, Bart; Kirkland, James L.; van Deursen, Jan M. (2 листопада 2011). Clearance of p16 Ink4a -positive senescent cells delays ageing-associated disorders. Nature (англ.). 479 (7372): 232—236. Bibcode:2011Natur.479..232B. doi:10.1038/nature10600. ISSN 1476-4687. PMC 3468323. PMID 22048312.
  44. ↑ Behrens, Axel; van Deursen, Jan M.; Rudolph, K. Lenhard; Schumacher, Björn (March 2014). Impact of genomic damage and ageing on stem cell function. Nature Cell Biology (англ.). 16 (3): 201—207. doi:10.1038/ncb2928. ISSN 1476-4679. PMC 4214082. PMID 24576896.
  45. ↑ Rando, T.A.; Chang, H.Y. (20 січня 2012). Aging, Rejuvenation, and Epigenetic Reprogramming: Resetting the Aging Clock. Cell. 148 (1–2): 46—57. doi:10.1016/j.cell.2012.01.003. ISSN 0092-8674. PMC 3336960. PMID 22265401.
  46. ↑ Panda, Alexander; Arjona, Alvaro; Sapey, Elizabeth; Bai, Fengwei; Fikrig, Erol; Montgomery, Ruth R.; Lord, Janet M.; Shaw, Albert C. (22 червня 2009). Human innate immunosenescence: causes and consequences for immunity in old age. Trends in Immunology. 30 (7): 325—333. doi:10.1016/j.it.2009.05.004. ISSN 1471-4906. PMC 4067971. PMID 19541535.
  47. ↑ Franceschi, Claudio; Bonafè, Massimiliano; Valensin, Silvana; Olivieri, Fabiola; Luca, Maria De; Ottaviani, Enzo; Benedictis, Giovanna De (2000). Inflamm-aging: An Evolutionary Perspective on Immunosenescence. Annals of the New York Academy of Sciences (англ.). 908 (1): 244—254. Bibcode:2000NYASA.908..244F. doi:10.1111/j.1749-6632.2000.tb06651.x. ISSN 1749-6632. PMID 10911963.
  48. ↑ Nelson, Glyn; Wordsworth, James; Wang, Chunfang; Jurk, Diana; Lawless, Conor; Martin‐Ruiz, Carmen; Zglinicki, Thomas von (2012). A senescent cell bystander effect: senescence-induced senescence. Aging Cell (англ.). 11 (2): 345—349. doi:10.1111/j.1474-9726.2012.00795.x. ISSN 1474-9726. PMC 3488292. PMID 22321662.
  49. ↑ Lavasani, Mitra; Robinson, Andria R.; Lu, Aiping; Song, Minjung; Feduska, Joseph M.; Ahani, Bahar; Tilstra, Jeremy S.; Feldman, Chelsea H.; Robbins, Paul D. (3 січня 2012). Muscle-derived stem/progenitor cell dysfunction limits healthspan and lifespan in a murine progeria model. Nature Communications (англ.). 3 (1): 608. Bibcode:2012NatCo...3..608L. doi:10.1038/ncomms1611. ISSN 2041-1723. PMC 3272577. PMID 22215083.
  50. ↑ Kennedy, Brian; Berger, Shelley (2014). Geroscience: linking aging to chronic disease. Cell (англ.). 159 (4): 709—713. doi:10.1016/j.cell.2014.10.039. ISSN 1097-4172. PMC 4852871. PMID 25417146.
  51. ↑ Gems, David; de Magalhães, João Pedro (2021). The hoverfly and the wasp: A critique of the hallmarks of aging as a paradigm. Ageing Research Reviews (англ.). 70: 101407. doi:10.1016/j.arr.2021.101407. ISSN 1568-1637. PMC 7611451. PMID 34271186.
  52. ↑ Cohen, Alan A.; Ferrucci, Luigi; Fülöp, Tamàs; Gravel, Dominique; Hao, Nan; Kriete, Andres; Levine, Morgan E.; Lipsitz, Lewis A.; Olde Rikkert, Marcel G. M. (2022-07). A complex systems approach to aging biology. Nature Aging (англ.). Т. 2, № 7. с. 580—591. doi:10.1038/s43587-022-00252-6. ISSN 2662-8465. Процитовано 29 березня 2023.
  53. ↑ López-Otín, Carlos; Pietrocola, Federico; Roiz-Valle, David; Galluzzi, Lorenzo; Kroemer, Guido (3 січня 2023). Meta-hallmarks of aging and cancer. Cell Metabolism (English) . 35 (1): 12—35. doi:10.1016/j.cmet.2022.11.001. ISSN 1550-4131. PMID 36599298. Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023.
  54. ↑ López-Otín, Carlos; Kroemer, Guido (7 січня 2021). Hallmarks of Health. Cell (English) . 184 (1): 33—63. doi:10.1016/j.cell.2020.11.034. ISSN 0092-8674. PMID 33340459.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Механізми_старіння&oldid=40633849