Механобр — Всесоюзний науково-дослідний та проектний інститут механічної обробки корисних копалин Міністерства металургії СРСР. Створений в 1920 на базі рудовипробовувальної станції і проектного бюро. Базувався в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) за адресою 21-а лінія Василівського острова, 8а.[2]

Механобр
Дата створення / заснування 1920[1]
Офіційна назва рос. Институт Механобр (1920)
Країна  Росія[1]
Дочірня організація Механобрчормет і Q19909857?
Розташування штаб-квартири Санкт-Петербург
Отримані відзнаки
орден Трудового Червоного Прапора
Офіційний сайт

Проблематика, якою опікувався інститут: розробка і впровадженням процесів і технологій рудопідготовки і збагачення руд, технологічного обладнання, перспективних планів розвитку кольорової металургії в галузі збагачення, проектуванням і реконструкцією збагачувальних фабрик і металургійних заводів і їхніх гідротехнічних споруд.

До 1990 року в різних країнах працювало понад 250 гірничозбагачувальних підприємств, побудованих за проектами інституту «Механобр».

У період економічних реформ «Механобр» було акціоновано і на його базі створено групу «Механобр». Уся інженерна та науково-технічна діяльність групи зосереджена в двох компаніях — Науково-виробнича корпорація «Механобр-техніка» (АТ) і ЗАТ «Механобр інжиніринг». До складу НВК «Механобр-техніка» увійшли СКБ «Механобр», експериментально-конструкторська частина, досвідчений завод «Механобр-Л», наукова частина (створення збагачувального обладнання), а також група наукових відділів і лабораторій, що займаються процесами дезінтеграції, класифікації, просіювання, магнітної і електричної сепарації.[3][4][5]

Примітки

ред.
  1. а б GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. Словари и энциклопедии на Академике. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
  3. АО «Механобр инжиниринг». Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
  4. НПК «Механобр-техника». Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
  5. 100 ЛЕТ ПО ПУТИ ИННОВАЦИЙ. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.

Література

ред.