Метод ізоспектральної деформації

Метод ізоспектральної деформації — метод інтегрування нелінійних еволюційних рівнянь. Був відкритий у 1967 році[1].

Сутність методу ред.

Метод ізоспектральної деформації полягає в тому, що інтеграли руху розглядуваної динамічної системи є власними значеннями деякої матриці  , яка залежить від динамічних змінних цієї системи. Природа цієї залежності така, що спектр матриці для будь-якого рішення рівнянь руху від часу не залежить. Таким чином, у процесі еволюції динамічної системи ця матриця зазнає ізоспектральну деформацію. Власні ж значення матриці, розглядувані як функціонали від змінних динамічної системи, представляють інтеграли руху.

Усі відомі системи такого типу пов'язані із алгебрами Лі й у всіх відомих випадках їх інтегровуваність обумовлена наявністю суперсиметрії.

Визначення ред.

Розгляньмо клас матриць, наприклад, усіх матриць Якобі вигляду

 

із додатними елементами   Їх власні значення дійсні або прості. Потрібно віднайти усі матриці цього класу, які мають однаковий спектр. Можна подумати, що наявних параметрів недостатньо, але оскільки

  при  

для характеристичного многочлена

 

маємо співвідношення

 

Відповідно, разом із   також і   є власним значенням,   буде власним значенням за неперного   Таким чином, фіксування власних значень накладає   умов, і розмірність простору ізоспектральних матриць виявляється рівною  

Для отримання ізоспектральних деформацій Лакс розглядував диференціальні рівняння у формі

 

де   - параметр деформації. Матриця   повинна бути підібрана так, щоб комутатор   мав нулі усюди за винятком елементів на двох діагоналях, які повинні співпадати. У даному випадку в якості одного з можливих варітанів знаходиться кососиметрична матриця

 

для якої диференціальне рівняння   приймає вигляд

 

де формально  

Диференціальне рівняння   приводить до ізоспектральних деформацій.

Якщо вирішувати диференціальне рівняння

 

то   гарантує, що

 

відповідно,

 

Таким чином, власні значення   залишаються сталими під дією цієї деформації. Коефіцієнти   характеристичного поліному

 

також є інтегралами руху, поліноміальними по   [2]


Приклад ред.

Нехай є інтегрована система   взаємодіючих частинок у стандартному конфігураційному просторі   Такі системи описуються гамільтоніаном

 

У просторі двох й більшого числа вимірів відома лише одна система- система   взаємодіючих осциляторів:

 

Після уведення координат Якобі така система зводиться до системи   частинки, яка рухається незалежно у загальному осциляторному потенціалі.

Нехай система   частинок має одиничну масу, які знаходяться на прямій і попарно взаємодіють одна із одною. Така система описується гамільтоніаном

 

Підберемо потенцал   таким чином, щоб розглядувана система мал додаткові інтеграли руху. Припустимо, нам вдалося віднайти пару матриць  , які залежать від динамічних змінних   та   (пара Лакса), так що рівняння Гамільтона

 

є еквівалентними матричному рівнянню

 

Така форма запису називається представленням Лакса. Звідси слідує, що матриця   зазнає перетворення подібності

 

При цьому матриця   є еміртовою, матриця   унітарна   Відповідно, власні значення матриці   від часу не залежать, тобто є інтегралами руху; або, іншими словами, матриця   із плином часу зазнаєізоспектральну деформацію. При цьому в якості інтегралів руху часто буває зручно використовувати не власні значення  , а симетричні функції від них, наприклад величини

 

Якщо з допомогою такого прийому вдається віднайти   функціонально незалежних інтегралів руху й показати, що усі вони знаходяться у інволюції, то розглядувана система є цілком інтегровуваною. [3]

Див.також ред.


Джерела ред.

  1. Gardner C., Greene J., Kruskal M., Miture R. // Phys.Rev.Lett. - 1967. - V19. - P.1921.
  2. Мозер Ю. - Интегрируеміе гамильтонові системы и спектральная теория.
  3. А.М.Переломов - Интегрируемые системы классической механики и алгебры Ли.