Ме́тод Лебла́на — метод промислового виробництва соди (карбонату натрію Na2CO3), розроблений французьким хіміком Ніколя Лебланом у 1791 році. Метод Леблана став першим з доступних способів отримання соди у великих масштабах: на першому заводі, відкритому в Сен-Дені, щодня її синтезувалося близько 300 кг.

Циліндрична піч для виробництва за Лебланом
Схематичний хід процесу виробництва

За цим способом проводили взаємодію хлориду натрію (кам'яної солі) із сульфатною кислотою, де утворювалися сульфат натрію і газуватий хлороводень:

2NaCl + H2SO4 → Na2SO4 + 2HCl

Сульфат спікали із вугіллям та вапняком, в результаті чого отримували суміш солей:

Na2SO4 + 2C + CaCO3 → Na2CO3 + CaS + 2CO2

Оскільки сульфід кальцію є малорозчинним, з нього вилуговували соду, а отриманий розчин упарювали до випадіння кристалів карбонату або його моногідрату. Однак отриманий в такий спосіб продукт мав досить низьку чистоту. Іншими недоліками процесу були високе споживання палива і значна кількість побічних продуктів, котрі спричинювали забруднення довкілля.

Із розробкою в 1861 році бельгійським хіміком Ернестом Сольве його методу синтезу соди з аміаку, метод Леблана став поступово втрачати своє значення. Його промислове застосування припинилося у 1923 році.

ДжерелаРедагувати

  • Rauh, F. Alkali and Chlorine Products. Sodium Carbonate // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/0471238961.1915040918012108.a01. (англ.)
  • Thieme, C. Sodium Carbonates // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 1. — DOI:10.1002/14356007.a24 299. (англ.)
  • Гончаров А. І., Середа І. П. Хімічна технологія. — К. : Вища школа, 1980. — Т. 2. — С. 26.