Метод Кодая (також відомий як концепція Кодая) — підхід до музичної освіти, розроблений в Угорщині в середині XX століття Золтаном Кодаєм. Ідеї Кодая в області музичного навчання послужила джерелом для методу, який пізніше був розроблений його колегами та послідовниками. У 2016 році даний метод був включений у список ЮНЕСКО як частина нематеріальної культурної спадщини людства.

Історія ред.

Кодай зацікавився музичною освітою дітей в 1925 році, коли він випадково «підслухав», як деякі учні співали пісні, про які вони дізналися в школі. Кодай жахнувся їх навичкам співу і вирішив зробити щось для поліпшення системи музичної освіти в Угорщині. Він написав ряд статей і есе, щоб привернути увагу до проблеми дитячої музичної освіти: у своїх творах він критикував школи за використання неякісної музики і за початок навчання музики тільки в середніх класах. Кодай наполягав, що системі музичної освіти потрібні кращі вчителі, найкращі навчальні плани та більше уроків, присвячених музиці.

Починаючи з 1935 року Золтан Кодай приступив до довгострокового проєкту з реформування викладання музики в початкових і середніх школах шляхом активного створення нового навчального плану і нових методів навчання, а також — написанням нових музичних композицій для дітей. Його робота привела до публікації декількох книг, які вплинули на музичну освіту як в країні, так і за кордоном.

Зусилля Кодая принесли свої плоди в 1945 році: коли новий угорський уряд почав реалізовувати його ідеї в державних школах. Соціалістичний контроль над системою освіти сприяв поширенню методів Кодая по всій країні. Перша початкова музична школа, в якій щодня викладалася музика, відкрилася в 1950 році. Школа була настільки успішною, що протягом наступного десятиліття було відкрито понад сто подібних шкіл. Через 15 років приблизно половина шкіл в Угорщині були музичними школами.

Успіх Кодая, зрештою, став відомий за межами угорських кордонів: його метод був вперше представлений міжнародній спільноті в 1958 році на конференції Міжнародного товариства викладачів музики (ISME), що відбулася у Відні. На іншій конференції — в Будапешті в 1964 році — роботи угорського реформатора були безпосередньо представлені учасникам. Музичні педагоги з усього світу відправилися в Угорщину, щоб відвідати музичні школи Кодая. Перший симпозіум, присвячений виключно методу Кодая, був проведений в Окленді (штат Каліфорнія) в 1973 році; на цьому заході було також відкрито Міжнародне товариство Кодая. Сьогодні методи Кодая використовуються у всьому світі.

Педагогіка ред.

Використовуючи принципи, закладені Золтаном, в якості основи, його колеги, друзі та студенти розробили повноцінну педагогіку, яка тепер називається «методом Кодая».

Підхід до розвитку дитини ред.

Метод Кодая використовує послідовний підхід до розвитку дитини, вводячи навички поступово — відповідно до можливостей дитини. Спочатку вводяться найлегші нові поняття і поступово відбувається просування до складніших. Діти вперше дізнаються про основні музичні концепції за допомогою прослуховування, співу або руху. Концепції постійно переглядаються і підкріплюються додатковими іграми, рухами, піснями та вправами.

Ритм і рух ред.

Метод Кодая також включає використання ритмічного руху — техніки, натхненної роботами швейцарського музичного педагога Еміля Жак-Далькроза. Сам Кодай був знайомий з технікою Далькроза і погодився, що рух є важливим інструментом для «інтерналізації ритму». Щоб зміцнити нові «ритмічні концепції», метод використовує безліч ритмічних рухів, таких як ходьба, біг і хлопання в долоні. Вони можуть виконуватися під час прослуховування музики або співу.

Матеріали ред.

Матеріали для методу Кодая будуються виключно з двох джерел: «автентична» народна музика і «доброякісна» музика. Фольклорна музика вважалася ідеальним інструментом для раннього музичного навчання через її короткі форми, пентатонічний стиль і просту мову. З класичного репертуару студенти співають твори основних композиторів епохи бароко, класики та романтизму, в той час як учні другого ступеня співають музику і XX століття.

Сам Кодай зібрав, склав і організував велику кількість музичних робіт для педагогічного використання: зокрема, шість томів угорської народної музики, в тому числі — понад тисячу дитячих пісень. Велика частина цієї літератури використовувалася в підручниках по методу Кодая. Для заповнення розриву між народною музикою і класичними творами Кодай склав тисячі пісень і вправ, склавши шістнадцять навчальних видань, шість з яких містять кілька томів по сто вправ.

Результати ред.

Дослідження показали, що метод Кодая покращує інтонацію, ритмічні навички, музичну грамотність і здатність співати серед дітей. Було показано, що поза музикою метод покращує функціонування сприйняття, систему понять, рухові навички та продуктивність дітей в інших академічних областях — перш за все, у читанні та математиці.

Примітки ред.

Література ред.

  • Endre Halmos. Die musikpädagogische Konzeption Zoltán Kodálys im Vergleich mit modernen curricularen Theorien. — Wolfenbüttel/Zürich, 1977.
  • Erzsébet Szőnyi. Aspekte der Kodály-Methode. — Frankfurt am Main : Diesterweg, 1973.