Метановість виробок

Метановість виробок (рос. метанообильность выработок, англ. methane content of mine workings; нім. Methananreicherung f in den Grubenbauen, Methanmenge f in den Grubenbauen) – кількість метану, що виділяється з масиву гірських порід і з вироблених просторів у виробки вугільних шахт за одиницю часу (абсолютна – м3/хв) або на 1 т вугілля, що добувається (відносна – м3/т). Відносна М.в. є кількісним показником небезпеки шахт за газом.

У залежності від її величини шахти поділяють на 5 категорій, включаючи надкатегорійні і небезпечні за раптовими викидами (див. газовий режим). М.в. встановлюється на основі газоповітряних зйомок. Вміст метану у виробках не повинен перевищувати встановлених правилами безпеки меж. Зокрема на вихідному струмені очисних, підготовчих виробок і камер – 1%; те ж для крила шахти – 0,75%; на свіжому струмені очисних, підготовчих виробок і камер – 0,5%; місцеві скупчення – не більше 2% (в Україні). За кордоном (наприклад, у Франції, ФРН) у зв’язку з розвитком засобів автоматичного контролю і газового захисту граничний вміст метану у вихідних струменях дільниць було прийнято рівним 1,5–2,5%.

Прогноз метановості вугільних шахтРедагувати

Прогноз метановості вугільних шахт – визначення передбачуваної метановості вугільних шахт, що проектуються або поглиблюються.

Існують три методи прогнозу:

  • а) гірничостатичний – оснований на аналізі фактичних даних метановості окремих виробок або виїмкових дільниць діючих шахт та шахт в цілому за тривалий період часу;
  • б) за метаноносністю вугільних пластів – як основний параметр використовується природна або залишкова газоносність порід (вугілля);
  • в) розрахунковий – вхідні величини для визначення метановості виробок беруться виходячи з потенційної газоносності вугілля та усереднених значень колекторських властивостей вугілля в залежності від ступеня його метаморфізму.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати