Відкрити головне меню

Мері Франсес Лайон (англ. Mary Frances Lyon) (15 травня 1925(19250515), Норвіч, Велика Британія — 25 грудня 2014, Оксфордшир, Велика Британія) — британська дослідниця генетики. Висловила гіпотезу про наявність інактивації однієї зі статевих X-хромосом у самок ссавців і жінок, яка надалі підтвердилася.

Мері Франсес Лайон
англ. Mary Frances Lyon
Mary Frances Lyon.png
Ім'я при народженні англ. Mary Frances Lyon
Народилася 15 травня 1925(1925-05-15)
Норвіч, Велика Британія
Померла 25 грудня 2014(2014-12-25) (89 років)
Оксфордшир, Велика Британія
Місце проживання Велика Британія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність біолог, генетик
Alma mater Кембриджський університет
Сфера інтересів генетика,
Заклад Единбурзький університет, радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії[en]
Науковий ступінь доктор філософії з генетики
Науковий керівник Рональд Фішер, Конрад Воддінгтон
Член Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США[1], Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія[2]
Відома завдяки: інактивація X-хромосоми
Нагороди Премія Вольфа з медицини (1997)

Мері Лайон у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Родина і дитинствоРедагувати

Народилася у Норвічі в Англії у родині чиновника Кліффорда Джеймса Лайона та вчительки Луїзи Франсес Лайон (уродженої Кірбі). Мері була старшою донькою та мала брата і сестру. Брат став бухгалтером, а сестра — соціальним працівником. Двоюрідний брат Мері (син сестри її батька) Кеннет Блакстер[en] став спеціалістом з харчування тварин.[3]

1929 року родина переїхала до Йоркширу, 1935 — до Бірмінгему, 4 роки потому до Вокінгу. Мері навчалася у граматичній школі у Бірмінгемі. В неї, за її словами, була гарна вчителька природознавства, а також дівчинка брала участь у конкурсі з написання найкращого твору і виграла набір книжок про дикі трави, птахів і дерева, що привернуло її до біології ще в дитинстві.[3]

Кембридж і ЕдинбургРедагувати

У 1943 році Мері поступила до коледжу Гіртон[en] Кембриджського університету для вивчення зоології, фізіології і біохімії. Під час навчання у Кембриджі Мері стала стипендіанткою Софії Аделаїди Торле (1944) і отримала приз Гвендолен Крюдсон за успіхи у природничих науках (1945). Лекції з генетики у Кембриджському університеті читав статистик і генетик Рональд Фішер, до якого Мері Лайон поступила до аспірантури. Але невдовзі вона перебралася до краще обладнаної лабораторії Конрада Воддінгтона у Інституті генетики тварини в Единбурзі, де закінчувала свою роботу під керівництвом Дугласа Фальконера. На початку 1949 року під час тривалих відряджень Воддінгтона і Фальконера Мері Лайон працювала під керівництвом українського ембріолога Бориса Балінського.

ГарвеллРедагувати

Після здобуття ступеня доктора філософії з біології Мері Лайон розпочала дослідження викликаних радіацією мутацій у мишей у лабораторії Томаса Картера, з якою вона переїхала у 1955 році до Гарвелла в Оксфордширі. Там було відкрито радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії[en], генетичну лабораторію якого Лайон очолювала з 1962 до 1986 року.

Наукова діяльністьРедагувати

Ще з університетських часів головними захопленнями Мері Лайон були ембріологія і генетика. Розвиток експериментальної ембріології у 1930-ті роки привернув її увагу до проблем розвитку, а підручник Конрада Воддінгтона «Генетика» привів до висновку, що тільки вивчення генетики призведе до розуміння ембріогенезу. У Фішера вона вивчала мутацію у мишей, яка призводила до порушення рівноваги.[4]

Мері Лайон була одним з піонерів вивчення впливу радіоактивності на порушення роботи генів. Вона провела дослідження на мишах і дрозофілах, які довели те, що будь-яка доза отриманого випромінювання призводить до появи мутацій, а також що кількість мутацій із дозою зростає.[5]

Також вона вивчала вплив радіації на мутації у Т-гені у 1950-ті та 1970-ті.[6]

Мері Лайон створила банк мишачих ембріонів у Гарвелльському центрі (англ. FESA, Frozen Embryo and Sperm Archive). Станом на 2010 рік це єдиний у Великій Британії центр зі зберігання та розповсюдження мишачих ліній для наукових досліджень.[7]

НагородиРедагувати

Названі на честь ЛайонРедагувати

  • У 2004 році Рада медичних досліджень Великої Британії відкрила у Гарвеллі Центр Мері Лайон з дослідження геноміки мишей.[7]
  • Товариство генетиків щорічно з 2014 року вручає Медаль Мері Лайон.[7]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати