Відкрити головне меню
Принцеса Мері, 1911

Принцеса Мері Еріставі (груз. მერი ერისთავი), при народженні Шервашидзе (груз. შერვაშიძე, нар. 1888 в Батумі — пом. 21 січня 1986 року в Парижі) — грузинська аристократка, ікона моди, одна з перших моделей Коко Шанель. Вона займала високе місце серед грузинського дворянства, як і при дворі російського імператора в останні роки існування імперії. Іноді Мері розглядають як музу відомого грузинського поета Ґалактіона Табідзе.

БіографіяРедагувати

 
Мері — придворна дама імператриці
 
Чоловік Мері, принц Георгій

Мері народилася в Батумі в сім'ї грузинського генерал-майора Прокофа Шервашидзе. Вона була відомою в Грузії завдяки своїй вроді та статурі і навіть отримала компліменти від російського імператора Миколи II, коли він зустрівся з нею під час свого візиту до Тифліса 1912 року.[1]

Оскільки її батько невдовзі став депутатом Державної Думи, сім'я переїхала до Петербурга, де Мері стала придворною дамою імператриці Олександри Федорівни. Після смерті батька Мері повернулася в Грузію, де провела решту своєї юності разом із матір'ю та сестрами Еленою та Тамарою.

Після утворення Першої Грузинської Республіки, що стало наслідком Революції в Росії, наречений Мері принц Георгій Еріставі (значний грузинський дворянин і колишній ад'ютант Миколи II) повернувся до Грузії, маючи намір одружитися з нею. Вони побралися в Кутаїсі.

Невдовзі більшовики вторглися в Грузію, тож у березні 1921 року подружжя було змушене покинути країну, аби уникнути ув'язнення, депортації чи смерті. Через Стамбул вони вирушили до Франції.

По прибутті в Париж Мері та Георгій оселилися на Ру-де-ла-Тур в 16-ому окрузі, популярному районі французького вищого суспільства. Втеча з Грузії призвела до матеріальних втрат, тож сім'я стикнулася з певними фінансовими проблемами, проживаючи в цьому дорогому районі. Через це певний час матір та сестри Мері жили разом із молодим подружжям. Ситуація змінилася, коли сім'я вирішила відкрити власне ательє, а Мері стала моделлю Коко Шанель — надзвичайно відомої французької дизайнерки того часу.

Невдовзі мати та сестри переселилися, а її чоловік Георгій помер; подружжя не мало дітей. Мері провела решту життя мешкаючи сама і рідко контактуючи з іншими грузинськими емігрантами, за винятком відвідин місцевої грузинської церкви. В останні роки свого життя вона була змушена переїхати в будинок пристарілих, де, завдяки її непоганим фінансовим можливостям, Мері забезпечили особистою доглядальницею. Попри це переселення, вона продовжила відвідувати своїх друзів у 16-ому окрузі для гри в карти. За словами її друга Бабо Дадіані, кімната Мері була заповнена квітами від відомих і невідомих прихильників.

Через радянську політику закритості щодо імміграції, Мері, як і інші емігранти з Першої Республіки, не мала можливості повернутися в Батумі. Вона померла у Франції у віці 97 років. Як і її чоловік, Мері було поховано на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

ПриміткиРедагувати