Меркушина Ірина Володимирівна

Ірина Володимирівна Меркушина (дівоче прізвище — Корчагіна; народ. 8 березня 1968, Куйбишев) — радянська і українська біатлоністка. Срібний призер чемпіонату світу (2003), дворазовий бронзовий призер чемпіонатів Європи, учасник Кубка світу, бронзовий призер чемпіонату СРСР. Майстер спорту України міжнародного класу. Заслужений тренер України.

Ірина Меркушина
Меркушина (Корчагіна) Ірина Володимирівна
Загальна інформація
Громадянство СРСР Україна
Місце проживання Львів, Україна
Народження 8 березня 1968(1968-03-08) (53 роки)
Куйбишев, СРСР
Зріст 160
Вага 54
Alma mater Siberian Academy of Physical Cultured
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту біатлон
Спортивне звання
Майстер спорту України міжнародного класу
Заслужений тренер України
Участь і здобутки
Нагороди
Чемпіонати світу
Срібло Ханти-Мансій ськ 2003 естафета 4х6 км
Чемпіонат Європи з біатлону
Бронза От-Мор'єнн 2001 естафета 4х6 км
Бронза Контіолахті 2002 естафета 4х6 км

БіографіяРедагувати

Ірина Володимирівна Корчагіна народилась 8 березня 1968 року в місті Куйбишеві (нині Самара). У дитинстві з батьками переїхала в Курган, де закінчила школу. Випускниця Омського державного інституту фізичної культури[1], в ньому почала займатися біатлоном.

1986 року виконала норматив майстра спорту СРСР. Наприкінці 1980-х переїхала в Суми, а згодом до Львова. Тренери — Михайло Петрович Крутиков (в Омську), Ігор Аркадійович Бушмильов, Роман Романович Боднарук (у Сумах), також тренувалася під керівництвом свого чоловіка Олега Меркушина.

1989 року взяла участь в зимовій Універсіаді в Софії. В особистих гонках на п'єдестал не потрапила, а в естафеті збірна СРСР виграла золоті медалі.

На Спартакіаді народів СРСР 1990 року, що проходила в Тисовці і мала статус чемпіонату СРСР, стала бронзовим призером в естафеті у складі збірної Української РСР. В особистих змаганнях кращим результатом стало п'яте місце.

З 1992 року виступала за збірну України. На Кубку світу дебютувала в сезоні 1992/93, де на етапі в Естерсунді показала найкращий результат за кар'єру — сьоме місце в індивідуальній гонці, ще раз фінішувала сьомою в сезоні 1999/00 в спринті на етапі в Оберхофі. Тричі ставала призером етапів в естафетах.

Взяла участь в чотирьох чемпіонатах світу — у 1993, 1997, 2000 і 2003 роках. В особистих дисциплінах найкращим результатом стало 31-е місце в спринті на чемпіонаті світу 1997 року в Осрбліє. На чемпіонаті світу 2003 року в Ханти-Мансійську стала срібним призером в естафеті в складі збірної України разом з Оксаною Хвостенко, Оксаною Яковлевою і Оленою Петровою.

У 1998 році взяла участь в Олімпійських іграх в Нагано, на спринтерській дистанції фінішувала 49-ю серед 64-х учасниць.

Брала участь у трьох чемпіонатах Європи, в 2001, 2002 і 2003 роках. Двічі, в 2001 і 2002 роках, ставала бронзовим призером в естафетах. Найкращий результат в особистих гонках чемпіонату Європи — сьоме місце в спринті в 2002 році.

1999 року стала бронзовою призеркою чемпіонату світу з літнього біатлону в естафеті.

Після закінчення сезону 2003/04 оголосила про завершення спортивної кар'єри. Працювала тренером з біатлону у Львові[2], потім у Тернополі. Старший викладач кафедри спорту Тернопільського національного економічного університету, тренер-викладач з біатлону фізкультурно-спортивного товариства «Динамо».

Кубок світуРедагувати

Результати виступів у розіграшах Кубка світу:

  • 1992/93 — … (36 очок)
  • 1993/94 — … (3 очка)
  • 1994/95 — не виступала
  • 1995/96 — очок не набирала
  • 1996/97 — 56-е місце (23 очка)
  • 1997/98 — 68-е місце (10 очок)
  • 1998/99 — не виступала
  • 1999/00 — 50-е місце (19 очок)
  • 2000/01 — 60-е місце (23 очка)
  • 2001/02 — 83-е місце (2 очка)
  • 2002/03 — очок не набирала
  • 2003/04 — очок не набирала

Нагороди і званняРедагувати

Особисте життяРедагувати

Одружилася в середині 1990-х років з Олегом Меркушиним, тренером з біатлону. Старша дочка, Анастасія (1995 р.н.), також займається біатлоном і виступає за збірну України. Є також молодша донька Олександра (2005 р.н.).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати