Мерзон Яків Єкусьєвич

(Перенаправлено з Мерзон Яків Єкусьєвіч)

Яків Єкусьєвич Мерзон (1891 — 1947) — єврейський історик, громадський діяч, публіцист, перекладач. Займався історією єврейського і арабського національного рухів у Палестині.

Мерзон Яків Єкусьєвич
יעקב מאירסון.jpg
Народився 1891(1891)
Кривий Ріг, Російська імперія
Помер 1947(1947)
СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність історик, публіцист, викладач університету, журналіст
Вчене звання професор
Знання мов російська і Їдиш
Заклад Одеський інститут народної освіти
Партія Jewish Socialist Workers Partyd

Життєпис та науковий доробокРедагувати

Я. Є. Мерзон народився в 1891 році у Кривому Розі у родині рабіна, який також виконував обов'язки «шойхета» (забійника тварин).

З 16 років працював на різних некваліфікованих роботах.

У 1908/1909 навчальному році навчався на С.-Петербурзьких курсах сходознавства. Згодом повернувся до рідного міста, де до 1911 року викладав у безкоштовній єврейській жіночій школі. У 1905 році вступив до єврейської соціалістично-робітничої партії. Декілька разів був заарештований. З 1911 — до початку 1920-х років проживав у Палестині, де був одним з провідних організаторів комуністичного руху та водночас противників сіонізму. Опублікував низку брошур, які досить великими накладами поширювались серед євреїв Палестини. Переклав на їдиш головні праці В. Леніна, збірку матеріалів «Радянська політика серед єврейських мас». На початку 1920-х років вів пропагандистську роботу у Варшаві та Відні. У 1921 став членом КП(б)У.

З серпня 1924 — до початку 1930-х років займався педагогічною, науковою та викладацькою роботою в Одесі. Очолював позиково-ощадне кооперативне товариство «Кустрем» та Товариство кустарів одинаків, був членом одеської міськради 7-го скликання, членом бюро Євсекції губкому та керівником школи політграмоти.

Основна педагогічна діяльність зосереджувалась в Одеському інституті народної освіти (ОІНО), де був лектором з історії революційного руху на Заході та історії євреїв.

В 19241925 роках в єврейському відділі факультету соціального виховання ОІНО очолював суспільствознавчу предметну комісію, а з 1928/29 навчального року — соціально-економічну. У 19271928 роках очолював історичний напрямок семінару підвищеного типу з історії єврейської культури. Разом з М. Слабченко очолив підсекцію історії євреїв при Одеській секції соціально-економічної історії України. З 1926 року обіймав посаду професора.

Помер в 1947 році.

ТворчістьРедагувати

Творча спадщина здебільшого складається з публіцистичних праць на суспільно-політичну тематику, повісті «Земля» (1938 р.), в якій пропагується єврейська колонізація Криму, декількох історико-наукових та навчальних праць. Так, на початку 1910-х років за пропозицією видавництва «Кунстферлаг» написав на мові їдиш підручник з єврейської історії. Найбільшою працею є дослідження історії суспільного життя Палестини у ХІХ — на початку ХХ ст., написане з комуністичних позицій.

ПраціРедагувати

  • Земля: Повесть/Я. Мерзон. - Симферополь : Госиздат Крым АССР, 1938. - 66 с.
  • Історія євреїв. — 1911 (на їдиш);
  • Арабський національний революційний рух та єврейська колонізація у Палестині. — Ч. І. — Варшава, 1924 (на їдиш).

ЛітератураРедагувати

  • Левченко В. В. Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ. — Вип. 12. — Одеса, 2002. — С. 235–236;
  • Левченко В. Єврейський відділ факультету соціального виховання Одеського інституту народної освіти в системі вищої школи УСРР (1920–1930 рр.) // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Одеса, 26 жовтня 2007 р. — Одеса, 2007. — С. 271–272.
  • Левченко В. В. Евреи в профессорско-преподавательском составе Одесского института народного образования (1920 – 1930): ретроспективный анализ/ В. В. Левченко // Научные труды по иудаике: Материалы ХVII международной  ежегодной конференции по иудаике. – Т. II. – М.: «Сэфер», 2010. – С. 245 – 260. https://sefer.ru/upload/XVII_Proceed_Vol2.pdf