Ментус Віктор Володимирович
Ві́ктор Володи́мирович Ме́нтус (нар. 7 червня 1982, м. Івано-Франківськ — пом.14 червня 2014, м. Луганськ) — український військовий льотчик, гвардії прапорщик Повітряних Сил Збройних Сил України. Учасник російсько-української війни.
| Ментус Віктор Володимирович | |||
|---|---|---|---|
 Прапорщик | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
7 червня 1982 Івано-Франківськ | ||
| Смерть |
14 червня 2014 (32 роки) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку) | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | ТДАТА | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Повітряні сили | ||
| Рід військ | Військово-транспортна авіація | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017
|
Життєпис ред.
| Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
|
ЕКІПАЖ. Ті, що загинули на своїй землі. Віктор Ментус: недожите життя. на YouTube // ТРК Мелітополь, 15 червня 2017
|
Віктор Ментус народився в Івано-Франківську, у родині військовослужбовця, та був єдиною дитиною в сім'ї. 2000 року закінчив загальноосвітню школу № 14 м. Мелітополь. Пішов по стопах батька, який також служив в авіації та був заступником командира з питань зв'язку мелітопольської частини А3840.
У 2005 році закінчив Таврійську державну агротехнічну академію.
З вересня 2005 служив у військовій частині А3840 м. Мелітополь:
09.2005—12.2007 — водій-електрик радіотехнічної ремонтної майстерні групи регламенту та ремонту батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення.
12.2007—04.2008 — начальник майстерні обслуговування та регламенту технічно-експлуатаційної частини автомобільної техніки.
04.2008—06.2008 — начальник радіостанції групи зв'язку вузла зв'язку батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення.
06.2008—06.2009 — старший повітряний радист авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації.
З 30 червня 2009 — старший повітряний радист — старший оператор авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «1 клас».
З початком російської збройної агресії проти України з весни 2014 року літав в Луганський та Донецький аеропорти, — бортовий радист військово-транспортного літака Іл-76 МД.
Обставини загибелі ред.
14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.
Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].
У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.
|
Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». | 
|
— Полковник Дмитро Мимриков.[3] | ||
Пройшло 42 доби перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста[4].
Залишились батьки, дружина та маленький син.
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[5].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Вшанування пам'яті ред.
6 травня 2015 року в Мелітополі, на фасаді будівлі ЗОШ № 14 (вулиця Гризодубової, 49), встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Віктора Ментуса[6].
12 червня 2015 року в Мелітополі, на території військової частини А3840, було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ[7][8].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // Українська правда, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ У Мелітополі відбулося поховання дев'ятьох членів екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД // Сайт Міністерства оборони України, 26 липня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В пам'ять про мелітопольських льотчиків відкрили меморіальні дошки // «Наше місто Мелітополь», 6 травня 2015 [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ На Запоріжжі відкрили меморіал загиблим на борту збитого бойовиками Іл-76 // «5 канал», 12 червня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ У Мелітополі увіковічили пам'ять героїв екіпажу ІЛ-76 // «24 канал», 12 червня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
Джерела ред.
- Ментус Віктор Володимирович [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Ментус Віктор Володимирович [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- Вічна пам'ять Героям! [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Мелітопольської міської ради.
- Марина Лучер. Загиблий в літаку над Луганськом радист Віктор Ментус пішов дорогою батька [Архівовано 20 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.) // «КП» в Україні, 15 червня 2014.
- Льотчики збитого Іл-76 вірили, що три сімки в бортовому номері — на щастя [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Факти», 20 червня 2014.
- Життя за Україну: нехай гинуть наші вороги! Архів з оригіналу // «Запорізька правда», 4 вересня 2014.
- Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017