Менталітет античних римлян

На відміну від античних греків, переважно ідеалістів (Ідеалізм), римляни були в більшості раціоналістами (Раціоналізм). Це чітко показує їхня міфологія. Римські боги не мали людського вигляду, не вступали в складні взаємини, позначалися лише іменами і відповідали за різні конкретні явища і функції. Все було чітко регламентовано. [1] Політично, Рим — завжди був військовою демократією. Тому не дивно, що «творчий дух» був обмежений потребами держави. Цим римляни і відрізнялися від греків — меланхолія в суспільстві не побутувала, лише в часи розвитку — надмірність. Римлянам не було властиво вигадувати щось, для них легше було переймати. Знову бачимо прагматизм суспільства. Римляни не шукали відповідей на філософські питання: Чому?, Для чого?, лише відповіді — як краще жити? і відповідно, що краще для життя? А це вже постулати сучасного суспільства. Тому на думку багатьох дослідників, саме завдяки римському прагматично меркантильному менталітету європейці добилися такого розвитку. Однак, цікаво, що в останні роки, ми спостерігаємо повернення грецької меланхолії.

Отже, основні риси римського менталілету:

  • Суспільство було вкрай прагматичним: щастя ототожнювалося з багатством, сенс життя — з накопиченням грошей. Існування строго матеріалістичного світогляду було необхідним для підтримки закону.
  • Для «чужих» римлянин був замкненою людиною.
  • Мислення пересічних римлян було досить «законсервованим». Невимушеністю думки, власними оригінальними судженнями вони відзначалися не часто.
  • Не характерною була для них й волелюбність.
  • Домінував індивідуалізм: була розвинена самоповага, культивувалася звичка розраховувати на самого себе.
  • Один із визначальних архетипів римського менталітету — порядок. Ставлення до порушників закону було нетерпимим не лише з боку держави, але й з боку суспільства.
  • У римському менталітеті коханню відводилося досить скромне місце. Шлюб був не союзом двох сердець, а взаємовигідною угодою двох партнерів.

Дивись такожРедагувати

ЛітератураРедагувати