Відкрити головне меню

Меморіа́л Ві́чної Сла́ви — меморіал на могилі Невідомого солдата, розташований в Парку Вічної Слави в Печерському районі міста Києва. Складається з обеліска і Алеї Полеглих Героїв, де розташовані 34 могили воїнів, що загинули в роки Другої світової війни. Відкритий 6 листопада 1957 року.

Меморіал Вічної Слави
Fallen Heroes Alley in Kiev 24.07.08.JPG
Алея Полеглих Героїв

50°26′20″ пн. ш. 30°33′11″ сх. д. / 50.439111° пн. ш. 30.5531806° сх. д. / 50.439111; 30.5531806Координати: 50°26′20″ пн. ш. 30°33′11″ сх. д. / 50.439111° пн. ш. 30.5531806° сх. д. / 50.439111; 30.5531806
Тип пам'ятник
Країна

 Україна

Розташування Київ, Парк Вічної Слави
Архітектор А. М. Мілецький, В. В. Бакланов, Л. В. Новіков
Скульптор І. Г. Першудчев
Засновано 6 листопада 1957
Встановлено 6 листопада 1957 року
Меморіал Вічної Слави (Київ). Карта розташування: Україна
Меморіал Вічної Слави (Київ)
Меморіал Вічної Слави (Київ) (Україна)

Меморіал Вічної Слави у Вікісховищі?
Вічний вогонь

Щорічно 9 травня тисячі киян приходять у парк, щоб покласти квіти до могили Невідомого солдата.

ОбеліскРедагувати

Пам'ятник виконаний у вигляді 27-ми метрового гранітного обеліска. Біля його підніжжя горить Вічний вогонь, оточений бронзовим вінком з дубового листя. У пост-радянський час вогонь запалюють лише на День Перемоги та інші свята, пов'язані з пам'яттю загиблих в роки війни.

Полум'я для церемонії відкриття Меморіалу доставили з поля Сталінградської битви з Мамаєвого кургану. Командувач військами Київського військового округу маршал Радянського Союзу Василь Іванович Чуйков власноруч підніс палаючий факел, запалюючи вогонь київського Меморіалу.

Алея Полеглих ГероївРедагувати

До обеліску веде алея Полеглих Героїв. До головного військового некрополя України останки бійців перенесені з Аскольдової могили, Ботанічного саду, вулиць та парків столиці. Це одинадцять генералів, двадцять один офіцер і двоє старшин — українці, росіяни, білорус, грузин, казах. Із них дванадцять — Герої Радянського Союзу. Обабіч доріжки — по сімнадцять могил, всього — 34. До 55-ї річниці Перемоги Парк Вічної Слави реконструювали, і поряд з надгробками з'явилося ще дві плити — без надписів.

Тут поховані:

Прізвище, ім'я по-батькові Військове звання Роки життя Надгробок Короткі відомості
Ломакін Микола Петрович молодший лейтенант 19181944   Народився в селищі Ржаксі Тамбовської області (Росія). Механік авіаційного полку. Загинув під час польоту.
Авдєєв Микола Дмитрович капітан 19191944   Народився в Семипалатинській області (Казахстан). Закінчив Харківське військове авіаційне училище. Штурман ескадрильї. Здійснив понад 200 бойових вильотів. Герой Радянського Союзу.
Фрідман Сава Маркович підполковник 19021943   Родом із Житомира. Заступник начальника політвідділу дивізії. Визволяв Київ.
Жуков Олександр Олексійович 19001944   Народився в селі Любановому Наро-Фомінського району Московської області (Росія). Комісар Державної безпеки, начальник оперсектора НКВД, боровся українськими націоналістами на території України під час війни, нагороджений орденами.
Єлісєєв Іван Григорович полковник 19081943   Народився в Саратовській області (Росія). Начальник штабу 218-ї стрілецької дивізії. Воював на Північному Кавказі, Кубані, Київському напрямі. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня та Червоної Зірки.
Ромашенко Іван Федорович полковник 19031943   Нагороджений орденами. Загинув у бою.
Зубарєв Йосип Єгорович полковник 19071944   Народився в селі Мостищі Гомельської області (Білорусь). Командир 340-ї стрілецької дивізії. Визволяв Суми, Київ, Білу Церкву.
Колотушкін Іван Іванович полковник 19031943   Родом із села Моніного Московської області (Росія). Танкіст, учасник радянсько-фінської війни. Визволяв столицю України. Помічник командира шостого гвардійського танкового корпусу. Загинув під час повітряного нальоту біля Боярки.
Лавріненко Матвій Іларіонович генерал-майор 19031945   Народився в селі Красному Орловської області (Росія). Закінчив Академію бронетанкових військ. Заступник командира 5-го гвардійського танкового корпусу. Нагороджений орденами. Загинув у Чехословаччині 9 січня 1945 року[1].
Сербін Володимир Михайлович генерал-майор 18961944   Родом з міста Носівки Чернігівської області. Воював під Ленінградом, у військах маршала Рокоссовського. Нагороджений орденами.
Скляров Сергій Федорович генерал-майор 18971943   Родом зі станиці Попутна Краснодарського краю (Росія). Командир 218-ї стрілецької дивізії. Визволяв Київ.
Громагін Михайло Олександрович генерал-майор 19021945   Народився в селі Ребровому Ярославської області (Росія). Воював на Ленінградському фронті, в Білорусі, Україні, Румунії.
Должанський Юрій Мойсейович старший лейтенант 19231943   Уродженець села Веселі Терни на Дніпропетровщині. Комсорг десятого гвардійського стрілецького полку. Учасник форсування Дніпра. Загинув 27 листопада 1943 року. Герой Радянського Союзу.
Мончак Мефодій Степанович майор 19151944   Народився в селі Харківцях на Хмельниччині. У битві за Дніпро очолювані ним батареї під селом Блиставицею знищили шість ворожих танків, чотири гармати, 48 автомобілів. У бою за Нові Петрівці — чотири танки, 15 гармат, узяли в полон 64 солдат і офіцерів ворожої армії. Герой Радянського Союзу.
Проценко Степан Феодосійович підполковник 19001943   Народився в Конотопі Сумської області. Закінчив військово-інженерну академію. Командир 269-го стрілецького полку. Організовував форсування Дніпра в районі острова Козачого. Герой Радянського Союзу (посмертно).
Вітрук Андрій Никифорович генерал-майор 19021946   Родом із села Андрушки Житомирської області. Закінчив Бориспільську льотну школу. Визволяв Київ. Очолював авіаційну групу в складі Народної визвольної армії Югославії. Герой Радянського Союзу. Народний Герой Югославії.
Кирпонос Михайло Петрович генерал-полковник 18921941   Народився в селі Вертіївці на Чернігівщині. Учасник Першої світової, громадянської та фінської воєн. Командувач Південно-Західного фронту. Організатор оборони Києва. Загинув в урочищі Шумейковому. Герой Радянського Союзу.
Турбін Дмитро Іванович генерал-лейтенант 19031944   Уродженець Сум. Закінчив Одеське військове артилерійське училище, Ленінградську військову академію. Учасник фінської війни. Заступник командувача армією. Визволяв Київ. Герой Радянського Союзу.
Малигін Сергій Олександрович полковник 18981944   Народився у селі Новому Торгу Тверської області (Росія). Начальник артилерії 340-ї стрілецької дивізії. Учасник форсування Дніпра і визволення Києва. Загинув під Білою Церквою. Герой Радянського Союзу.
Леонов Іван Дмитрович майор 19151944   Уродженець села Львового Московської області (Росія). Закінчив Одеську військову авіашколу. Командир ескадрильї. Здійснив 267 бойових вильотів, збив дев'ять ворожих літаків. Герой Радянського Союзу.
Луста Петро Васильович майор 19131945   Народився в селі Дубов'язівці Сумської області. Форсував Дніпро, воював неподалік Києва і у Фастові. Гвардії майор 344-ї танкової бригади. Герой Радянського Союзу.
Гогичаішвілі Микола Іванович старшина 19031945   Народився в селі Нігвзіані (Грузія). Визволяв Лівобережну Україну, форсував Дніпро, брав участь у визволенні столиці України. Дійшов до Берліна. За рішенням командування похований у Києві. Герой Радянського Союзу.
Тупіков Василь Іванович генерал-майор 19011941   Уродженець Курська (Росія). Закінчив військову академію імені Фрунзе. Військовий аташе у Берліні, звідки до СРСР повернувся через місяць після початку війни. Начальник штабу Південно-Західного фронту. Загинув на Полтавщині.
Пилипенко Антон Петрович генерал-майор 19031944   Народився в селі Лучині Попільнянського району на Житомирщині. Закінчив Військову академію імені Фрунзе. На початку війни — начальник штабу корпусу. Відбивав перші атаки на кордоні. Учасник битви за Дніпро. Начальник штабу 38-ї армії. Нагороджений орденами. Загинув під Вінницею.
Чернишов Микола Григорович генерал-майор 19041946   Народився у місті Фурманові Івановської області (Росія). Член Військової ради. Нагороджений орденами. Загинув у авіакатастрофі.
Бабін Анатолій Васильович генерал-майор 19001946   Під час війни служив у інженерних військах Північно-Кавказького, Закавказького та Брянського фронтів. Нагороджений орденами.
Чернєв Веніамін Володимирович полковник 19071943   Народився в селі Варшавському Полтавського району Челябінської області (Росія). Начальник штабу шостого гвардійського танкового корпусу. Визволяв Київ. Нагороджений орденами. Загинув 6 листопада біля села Забір'я на Київщині.
Фомін Юрій Іванович полковник 19111944   Ленінградець, командир 225-го танкового полку, загинув на Вінниччині.
Ситніков Микола Сергійович полковник 19021944   Уродженець Алтайського краю (Росія). Командир 23-ї зенітно-артилерійської дивізії. Учасник оборони і визволення Києва. Нагороджений орденами. Загинув від кулі снайпера.
Захаров Леонід Васильович полковник 19111945   Гвардії інженер-полковник, заступник командира сьомого гвардійського танкового корпусу.
Маляров Михайло Феодосійович підполковник 19021944   Народився в селі Саврань Одеської області. Начальник політвідділу 20-ї гвардійської танкової бригади. Визволяв Київ. Нагороджений орденами і медалями. Загинув під Корсунем-Шевченківським. За наказом Ватутіна тіло доставлено на танку до Києва.
Новиков Юрій Васильович капітан 19231945   Уродженець станиці Чамлицької Краснодарського краю (Росія). Закінчив Київське танково-технічне училище. Учасник оборони і визволення Києва. Заступник командира стрілецько-артилерійського полку. Загинув при штурмі рейхстагу. Тіло до Києва привіз батько, генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу Василь Новиков, який теж дійшов до Берліна.
Мадюдя Мефодій Улянович лейтенант 19221944   Народився на Київщині, закінчив Орловське бронетанкове училище, брав участь у визволенні столиці України, нагороджений орденом Червоної Зірки, загинув у бою 7 січня 1944 року.
Шолуденко Никифор Микитович старшина 19191943   Народився в селі Сваром'я на Київщині. Командир розвідвзводу 22-ї гвардійської танкової бригади. Загинув, визволяючи місто. Герой Радянського Союзу (посмертно).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого  — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 96–97. (рос.)
  • Киев: Архитектурно-исторический очерк / М. М. Шулькевич, Т. Д. Дмитренко. — Изд. 6-е, доп. и перераб. — К.: Будівельник, 1982. — С. 334, 335. (рос.)