Відкрити головне меню

Мельничук Віталій Григорович (2 грудня 1953 року, м. Коростень, Житомирської області) — кандидат економічних наук, доцент Національного Університету «Києво-Могилянська Академія». Віце-президент інвестиційної компанії «КІНТО». Житомирський міський голова в 1990–1992 рр. Народний депутат Верховної Ради України першого скликання від Промислового округу міста Житомира.

Мельничук Віталій Григорович
Ім'я при народженні Мельничук Віталій Григорович
Народився 2 грудня 1953(1953-12-02) (65 років)
Коростень, Житомирська область
Діяльність Житомирський міський голова
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Термін 1990-1992

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 2 грудня 1953 року в м. Коростені Житомирської області.

ОсвітаРедагувати

Вищу освіту отримав в Інституті народного господарства — нині — Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана. В тому ж університеті навчався в аспірантурі та захистив кандидатську дисертацію.

Досвід роботиРедагувати

Фахівець з економіки, фінансів та державного управління. Має практику законодавчої роботи в сфері фінансів, економіки, місцевого самоврядування, один із співавторів ряду базових законів України: «Про місцеве самоврядування», «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства», «Про землю» та інших. Під керівництвом Віталія Мельничука Житомир став першим містом Центральної та Східної України, в якому, всупереч тиску тодішньої тоталітарної системи, 13 червня 1990 року над міською ратушею було піднято синьо-жовтий український прапор. Під рішенням міської ради про відновлення історичного герба міста Житомира, також стоїть підпис Віталія Мельничука. Будучи на посаді Житомирського міського голови ініціював та реалізував ряд актуальних соціально-економічних програм та ініціатив, таких як:

  • виділення звичайним житомирянам земельних наділів під індивідуальну забудову та допомога в будівництві; реальна підтримка кооперативного руху(підприємництва) міста;
  • збереження виробничих підприємств та боротьба з масовим безробіттям;
  • розробка принципово нових концепції та генерального плану розвитку міста.

На посаді Керівника групи радників Прем'єр-міністра України успішно координував «Програму боротьби з гіперінфляцією» у найскладніші для економіки України 1993–1994 роки.

Верховною Радою у 1997 році був обраний Заступником Голови Рахункової палати України, де більше семи років займався фінансовим контролем законності, доцільності та ефективності використання коштів Державного та місцевих бюджетів України.

З 2005 року — віце-президент інвестиційної компанії-лідера фондового ринку, займається практичною реалізацією в Україні позитивного світового досвіду в сфері накопичувального пенсійного забезпечення.

Державні ранги та відзнакиРедагувати

Державний службовець 1-ї категорії (з червня 1998 р.), 1-го рангу (з травня 2002 р.). У 1994–1995 роках — член Митно-тарифної Ради України. У 2001–2007 роках — член Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді Національної безпеки та оборони України. Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом», Грамотою Рахункової палати України «За заслуги в організації вищого державного фінансового контролю».

Трудова діяльністьРедагувати

1968–1973 — учень будівельного технікуму (м. Київ), робітник будівельного управління № 14 тресту № 1 Київпромбуду. Старший технік Інституту «Укрмонтажоргбуд» Мінпромбуд УРСР (м. Київ).

1973–1975 — строкова служба в Ракетних військах стратегічного призначення.

1975–1980 — інженер відділу диспетчеризації та АСУ РП Інституту «Укржилремпроект» (м. Київ).

1980–1987 — інженер-економіст Київського відділення ЦНДІТУ Мінпромприладу СРСР. Науковий співробітник Української філії НДІ праці Держкомпраці СРСР (м. Київ).

1987–1989 — викладач економіки Житомирської філії КПІ.

1989–1990 — головний економіст Житомирського заводу «Вібросепаратор» Міністерства суднобудівної промисловості СРСР.

1990–1992 — Голова Житомирської міськради та виконавчого комітету цієї Ради (мер міста Житомира).

1990–1994 — Народний депутат України першого скликання Верховної Ради України — Член Комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством, Секретар Контрольної комісії з питань приватизації. 18.03.1990 обраний Народним депутатом України, 2-й тур 63.85% голосів, 9 претендентів. Входив до «Народної ради», фракція Народного руху України.

1993–1995 — Керівник групи радників виконуючого обов'язки Прем'єр-міністра України, Радник Прем'єр-міністра України.

1995–1997 — радник Голови Верховної Ради України, заступник керівника Науково-експертного управління Верховної Ради України. 1997–2005 — заступник Голови Рахункової палати України.

Із січня 2005 року — Віце-президент Інвестиційної компанії «КІНТО».

ПублікаціїРедагувати

Ініціатор цілого ряду законодавчих і нормативних актів України з питань фінансів, економіки, самоврядування та соціального захисту, прийнятих Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України. Автор понад 70 праць з питань фінансів, економіки, соціального та пенсійного забезпечення, опублікованих в центральних виданнях, керівник авторської групи першого національного шкільного підручника «Економіка» та інші.

Громадська діяльністьРедагувати

З 1987 по 1989 рік — секретар секції молодих економістів Науково-економічного товариства України та голова Житомирської секції.

1989–1990 рр. — співголова Громадянського фронту Житомирщини — першої демократичної організації області.

1999–2004 рр. — член групи експертів Національного «Звіту про людський розвиток» Програми розвитку ООН в Україні.

З 2001 року — член Правління Асоціації народних депутатів України, член Ревізійної комісії Асоціації.

2005–2007 рр. — член групи міжнародних та українських експертів Комісії «Блакитна стрічка» Програми розвитку ООН в Україні.

Із 2007 р. — член Громадської Ради з питань інвестицій та інновацій при Держінвестицій України та Секції регіональної політики Мінрегіонбуду України.

Сім'яРедагувати

Дружина — Мельничук Алла Олександрівна. Донька Анна та син Валентин.

ПосиланняРедагувати