Мельничук Євген Анатолійович

Мельничук Євген Анатолійович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	1 грудня 1985; Кривий Ріг
Смерть	28 серпня 2014 (28 років); Новокатеринівка
Поховання	Кривий Ріг
Громадянство	Україна
Alma Mater	Криворізький національний університет
Псевдо	«Джекі Чан»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Формування	42 БТрО
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За жертовність і любов до України» Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За жертовність і любов до України» Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)

Євге́н Анато́́лійович Мельничу́к (нар. 1 грудня 1985(19851201) — пом. 28 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельничук.

Короткий життєпис ред.

Народився 1985 року в місті Кривий Ріг. Закінчив криворізьку ЗОШ № 115, політехнічний технікум Криворізького національного університету, Криворізький національний університет. 10 років відпрацював у кар'єрі ПАТ «Південний ГЗК». Був фанатом футбольного клубу «Кривбас».

Мобілізований як доброволець 4 червня 2014 року, солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору».

28 серпня військовики рухалися на вантажівці «Урал» та потрапили у засідку терористів між Новокатеринівкою та Ленінським; у бою загинули сержант 42-го БТРО Юрій Кириєнко, солдати Дмитро Ільгільдінов, Анатолій Лифар, Ілля Письменний, дещо віддаленіше — Євген Мельничук, Володимир Татомир, Максим Харченко.

Вважався зниклим безвісти, знайдений пошуковою групою «Місія „Евакуація-200“» («Чорний тюльпан») 25 вересня; опізнаний за експертизою ДНК. 11 грудня 2014-го в Кривому Розі оголошено про день трауру та похорони воїна.

Без сина лишилась мама.

Нагороди та вшанування ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);^[1]
медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно);
відзнакою «За оборону рідної держави» (посмертно);
відзнакою міста Кривий Ріг «За заслуги перед містом» 3 ступеню (посмертно);
на будинку, у якому він проживав, встановлено меморіальну дошку його честі.
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 19
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[2]
Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки ред.

↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела ред.

Мельничук Євген Анатолійович [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.]
Трибуна Героїв

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

[1]

[2]