Відкрити головне меню

Мельникова Ірина Миколаївна

Ірина Миколаївна Мельникова (*1918, м. Мена, Чернігівська область. — †3 листопада 2010, м. Київ) — український історик Словаччини та Чехії. Богемістка. Доктор історичних наук. Член-кореспондент НАН України.

Мельникова Ірина Миколаївна
Народилася 24 жовтня 1918(1918-10-24)
Мена, Менська волость, Сосницький повіт, Чернігівська губернія, УНР
Померла 3 листопада 2010(2010-11-03) (92 роки)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність історик
Галузь історія
Alma mater Історичний факультет Київського університетуd
Науковий ступінь доктор історичних наук
Вчителі Пічета Володимир Іванович
Заклад Інститут слов'янознавства РАНd і Інститут історії України НАН України
Членство НАН України
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів

БіографіяРедагувати

Закінчила Київський університет (1940). З початком німецько-радянського військового конфлікту евакуйована до Казахстану, до м. Чимкент. Викладання історії почала у вимушеній еміграції, в Південно-Казахському вичтельському інституті (1941—1942).

Навчається в аспірантурі Об'єднаного українського державного університету м. Кзил-Орда (Тува). Вже у Києві захищає дисертацію «Політика російського уряду щодо України у 1725—1740 роки» (1946), але невдовзі полишає україністику, аби присвятити себе богемістиці та західній славістиці.

Наукова діяльністьРедагувати

1947—1959 — старший науковий співробітник Інституту слов'янознавства Академії наук СРСР (Москва). Саме там починає досліджувати політичну історію Чехії, Словаччини та Закарпаття, яке щойно було анкесоване на користь СРСР. З 1957 фактично працює у Києві, за сумісництвом. Там же захищає докторську дисертацію, присвячену міжвоєнній історії Чехо-Словаччини. Ця робота донині залишається найповнішою з історії політичних партій Чехії 1920-их років, які були написані в Україні.

У 1970-ті роки була провідним вченим з історії європейських країн, одним з небагатьох — з історії Словаччини і Чехії. Налагоджувала співпрацю із профільними історичними закладами академії наук Болгарії, Чехії, Польщі.

1973 — обрано членом-кореспондентом НАН України.

Після відновлення української незалежності, формувала порядок денний вивчення історії міжнародних зв'язків України в новітній час.

НагородиРедагувати

Медаль імені Людовіта Штура Словацької академії наук.

Джерела та літератураРедагувати