Відкрити головне меню

Мелешко Фотій Минович

Мелешко Фотій Минович (серпень 1889, Глодоси Херсонщина — 1970, Нью-Йорк) — повстанський отаман, з вчителів с. Глодоси на Херсонщині.

Мелешко Фотій Минович
Meleshko Fotiy Mynovych.jpg
Ім'я при народженні Фотій Мелешко
Народження 25 серпня 1889(1889-08-25)
с. Глодоси, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 6 грудня 1970(1970-12-06) (81 рік)
Нью-Йорк, Flag of the United States.svg США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання 07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg Хорунжий
Могила Фотія та Марії Мелешків

Перші Визвольні змаганняРедагувати

Четар Української Галицької армії. Брат по крові українського радянського поета Тереня Масенка. Мелешко став одним з командирів гайдамацькного загону, що діяв у Глодоській волості у 19181920 роках. Тісно взаємодіяв з повстанцями отаманів Залізняка (Коваленка) з Хмельового та Орла (Нестернка) — земляка з Глодос. У рідному селі прославився завдяки ліквідації загону з 19-х місцевих більшовиків. Очільнику більшовицької самооборони с. Глодоси — Якову Кальку, Мелешко запропонував мир. Однак Калько відкинув пропозицію «петлюрівця».

У 1920 р. Фотій Мелешко і 30-ть його глодосівських козаків з Дорошенківської сотні залишили Глодоси і подались до Західної України, а потім до Польщі. Глодоські більшовики переслідували козаків Мелешка, однак безрезультатно. Наздоганяючи український підрозділ глодоські більшовики, на чолі з Яковом Кальком, страчували класових ворогів, яких зустрічали на своєму шляху. Зокрема, не діставшись до Мелешка та його вояків, більшовиками був вбитий колишній губернатор Привіслінського краю Ерделі та його родина. Останні тікали на захід, рятуючись від комуністів. Про це згадує сам Яків Калько у своїх спогадах, які вийшли друком у СРСР після поразки Армії УНР у війні з більшовиками.[1]

ЕміграціяРедагувати

Фотій не відвідував рідного села після 1920 р. Не зміг прибути на похорон батька та матері. У 1921 р. переїхав до Праги, вступив до університету на навчання, здобув вищу освіту. Вчителював в українських еміграційних школах. Чимало з його козаків, які лишились в Україні, було засуджено радянською владою до заслання. У 1943 р. мешкав у Львові, згодом виїхав на захід. У 1950-х емігрував до США. Працював кочегаром, попри те, що одна рука була без пальців. Помер у 1970 р. Похований на православному цвинтарі Саут-Баунд-Брук.

Автор драми «Понад Дніпром» (вперше поставлена 1921 р.), перша частина епопеї з селянського життя «Три покоління» (1943), оповідання, спогадів та ін. Також: Мелешко Ф. Три покоління. — Нью-Йорк: Книгоспілка, 1959. — Т.2. — 307 с.

ПриміткиРедагувати

  1. Борис Лавріненко. Сторінки з історії села Глодоси.— Кіровоград: Поліграф Терція, 2008. — 58 с.

ЛітератураРедагувати