Межигір'я (Чортківський район)
Межигі́р'я — село в Україні, у Монастириському районі Тернопільської області. Підпорядковане Устє-Зеленській сільській раді.
| село Межигір'я | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Монастириський район |
| Рада | Устя-Зеленська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 6124288803 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | XVI ст. |
| Колишня назва | Міжгір'я |
| Населення | 221 (2014)[1] |
| Територія | 3.05 км²2.621 |
| Густота населення | 72.46 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48341 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°02′58″ пн. ш. 24°58′03″ сх. д. / 49.04944° пн. ш. 24.96750° сх. д.Координати: 49°02′58″ пн. ш. 24°58′03″ сх. д. / 49.04944° пн. ш. 24.96750° сх. д. |
| Водойми | р. Горожанка |
| Найближча залізнична станція | Дубівці |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Устя-Зелене, Монастириський р-н, Тернопільська обл., 48341 |
| Карта | |
  Межигір'я | |
 Межигір'я | |
Розташоване на річці Горожанка (ліва притока Дністра) на заході район, за 22 км від районного центру і за 19 км від найближчої залізничної станції Дубівці (Галицький район, Івано-Франківська область). Географічні координати: 49° 03′ північної широти і 24° 58′ східної довготи. Територія — 3,05 км².
ІсторіяРедагувати
Назва поселення походить від місця розташування — між горами.
Відоме від XVI ст.
1904 року велика земельна власність належала Х. Ваттенбергу.
У Першій світовій війні в Легіоні УСС служили Василь Протас, Олексій Чучук. В УГА воювали Степан Жилавий (нар. 1892), Яків Павелко (нар. 1894), Василь (нар. 1895) та Йосип (нар. 1893) Рущаки, Петро Стойковський (нар. 1895).
Протягом 1920–1939-х роках у селі діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», Народний дім, збудований у 1926—1927 рр., кооперативна крамниця і молочарня, аматорський гурток, хор.
У 1930-х роках у селі створено підпільні структури ОУН. Особливо активно діяла молодіжна ОУН, борючись проти польської влади, а потім проти більшовиків.
Від вересня 1939 р. село — під радянською владою, яка переслідувала національно свідому молодь.
Від 4 липня 1941 р. до 23 липня 1944 р. Межигір'я — під нацистською окупацією.
Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули: Василь Сталюсь (1904—1945), Петро Чучук (1918—1945), Яким Шеленко (1907—1945); пропали безвісти: Франко Борецький (нар. 1919), Василь Грона (нар. 1919), Роман (нар. 1910) і Яким (1908—1945) Рущаки.
У 1947 року на подвір'ї Степана Борецького в криївці перебувало два хлопці та дівчина, за доносом місцевого сексота повстанців викрито і вбито. Органи НКВС і МДБ репресували понад 100 осіб із села, серед них: Антон (1883—1954) та Анастасія (1880—1972) Ботюки, Михайло Галушка (нар. 1930), родини Подлецьких, Рущаків, Чучуків, Шумегів та інші.
У 1957 та 2008 роках село внаслідок повені підтоплене.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району.
РелігіяРедагувати
Є греко-католицька церква Покрови Пресвятої Діви Марії (1865, дерев'яна).
Пам'яткиРедагувати
Насипана символічна могила Борцям за волю України (1990).
Соціальна сфераРедагувати
На початку XX століття побудовано школу, до 1919 року вона була українська, згодом — утраквістична (двомовна). До 2000-их[2] діяла загальноосвітня школа I ступеня. Нині учні та дошкільнята на навчаються в Усті-Зеленому[2].
Працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади.
Землі обробляє ТзОВ «Лемківська мрія».
НаселенняРедагувати
У 1880 році в Межигір'ї проживало 532 українці, 146 поляків, 26 євреїв, у 1900 — 756 українців, 180 поляків, 51 єврей.
У 2014 році в селі було 117 дворів.
| Чисельність населення, осіб | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1880 | 1900 | 1921 | 1931 | 1939 | 1959 | 1970 | 1976 | 1979 | 1989 | 2001 | 2003 | 2011 | 2012 | 2014 | 2015 |
| 704[1] | 987[1] | 1200[2] | 756[2] | 329[3] | 242[2] | 221[1] | |||||||||
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- Миськів Мар'ян Григорович (1947) — український вчений у галузі кристалохімії неорганічних сполук, доктор хімічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Володимир Рущак (1938—1999) — український лікар, учений у галузі медицини.
- Тарас Рущак (нар. 1950) — український інженер-механік, підприємець, громадський діяч.
ВідвідувалиРедагувати
- Віктор Ющенко (у 2008)[2]
- Юлія Тимошенко (у 2008)[2]
ПриміткиРедагувати
ДжерелаРедагувати
- Мельничук Б., Федечко М. Межигір'я // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 72. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Товстенюк О., Уніят Г. Міжгір'я // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 526. — ISBN 966-528-199-2.
ПосиланняРедагувати
- Дзік О. На півставки працюють троє // Gazeta.ua. — 2012. — 11 травня.