Відкрити головне меню

Єлизавета Петрівна Меженіна
Меженіна Єлизавета Петрівна.jpg
Народилася 30 серпня 1919(1919-08-30)
Троїцьк
Померла 2007(2007)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Саратовський медичний інститут
Сфера інтересів травматологія, ортопедія
Заклад Київський НДІ травматології та ортопедії
Донецький НДІ травматології та ортопедії
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани» Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Москви»
Заслужений діяч науки і техніки України Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Єлизаве́та Петрі́вна Меже́ніна (нар. 30 серпня 1919(19190830) — пом. 2007) — український медик, ортопед-травматолог, організатор охорони здоров'я, доктор медичних наук (1962), професор (1963). Заслужений діяч науки і техніки України.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народилася 30 серпня 1919 року в місті Троїцьку Челябінської області (РФ). Росіянка. Після закінчення школи вступила до Московського медичного інституту, але згодом перевелась до Пермського медичного інституту. Одночасно працювала медичною сестрою в лікарні. У 1939 році, після закінчення 3-го курсу, була переведена на військовий факультет Саратовського медичного інституту, який закінчила в 1941 році.

В грудні 1941 року призвана ло лав РСЧА й призначена командиром медичної роти 452-го окремого медико-санітарного батальйону 371-ї стрілецької дивізії 31-ї армії Західного фронту. В листопаді 1943 року призначена начальником хірургічного відділення евакошпиталю № 5128, в травні 1945 року зарахована на посаду полкового лікаря військової частини № 24217 (полк зв'язку). В червні 1945 року майор медичної служби Є. П. Меженіна вийшла в запас.

З червня 1945 року працювала в Київському науково-дослідному інституті ортопедії та травматології на посаді ординатора. В 1952 році захистила кандидатську дисертацію. Працювала вченим секретарем, молодшим і старшим науковим співробітником.

У 1957 році направлена в Донецьк, де йшло створення Донецького науково-дослідного інституту травматології та ортопедії. У 1962 році захистила докторську дисертацію, а у 1963 році затверджена в науковому званні професора. До 1964 року обіймала посаду заступника директора цього інституту з наукової частини.

В 1964 році відкликана до Києва, призначена заступником директора Київського НДІ травматології та ортопедії, а згодом очолила цей інститут. Тривалий час була головним спеціалістом МОЗ України з дитячої ортопедії і травматології. В 1994 році вийшла на пенсію.

Автор понад 200 наукових публікацій, в тому числі 12 монографій, 2 підручники, 2 довідники. Має 5 авторських свідоцтв. Обиралась Почесним членом Міжнародного товариства травматологів-ортопедів і Українського товариства травматологів, членом правління Всесоюзного і Українського товариств травматологів. Під її керівництвом захищено 10 докторських і 19 кандидатських дисертацій.

НагородиРедагувати

Є. П. Меженіна була нагороджена українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985) і «Знак Пошани», численними медалями.

Заслужений діяч науки і техніки України. Також була нагороджена Почесною грамотою Президії верховної Ради УРСР (1979), знаком «Відмінник охорони здоров'я».

Відповідно до Указу Президента України від 4 березня 1999 року № 230 призначена довічна щомісячна державна стипендія.[1]

Вшанування пам'ятіРедагувати

В пам'ять про Є. П. Меженіну встановлено меморіальні дошки в Києві по Бульварно-Кудрявській вулиці, 27[2] і в Донецьку по вул. Артема, 106 (Донецька обласна клінічна травматологічна лікарня)[3].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Меженина Елизавета Петровна, Залозный Юрий Григорьевич. Травматология и ортопедия. Допущено Главным управлением учебных заведений Министерства здравоохранения СССР в качестве учебного пособия для учащихся отделений фельдшеров и медицинских сестёр медицинских училищ. — 2-е, доработанное и дополеннное. — Киев : Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1985. — 280 с. — 15 000 прим. (рос.)
  • В ім'я життя / автор-упорядник З. О. Сільченко та інші. — К.: Україна, 2005, стор. 148—153.