Меженіна Єлизавета Петрівна
| Єлизавета Петрівна Меженіна | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народилася | 30 серпня 1919 Троїцьк | |||||||||
| Померла | 6 травня 2007 (87 років) Київ | |||||||||
| Поховання | Звіринецьке кладовище | |||||||||
| Країна |  СРСР Україна | |||||||||
| Діяльність | науковиця | |||||||||
| Alma mater | Саратовський медичний інститут | |||||||||
| Галузь | травматологія, ортопедія | |||||||||
| Заклад | Київський НДІ травматології та ортопедії Донецький НДІ травматології та ортопедії | |||||||||
| Вчене звання | професор | |||||||||
| Науковий ступінь | доктор медичних наук | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Єлизаве́та Петрі́вна Меже́ніна (нар. 30 серпня 1919 — пом. 6 травня 2007) — український медик, ортопед-травматолог, організатор охорони здоров'я, доктор медичних наук (1962), професор (1963). Заслужений діяч науки і техніки України.
Життєпис
ред.Народилася 30 серпня 1919 року в місті Троїцьку Челябінської області (РФ). Росіянка. Після закінчення школи вступила до Московського медичного інституту, але згодом перевелась до Пермського медичного інституту. Одночасно працювала медичною сестрою в лікарні. У 1939 році, після закінчення 3-го курсу, була переведена на військовий факультет Саратовського медичного інституту, який закінчила в 1941 році.
В грудні 1941 року призвана ло лав РСЧА й призначена командиром медичної роти 452-го окремого медико-санітарного батальйону 371-ї стрілецької дивізії 31-ї армії Західного фронту. В листопаді 1943 року призначена начальником хірургічного відділення евакошпиталю № 5128, в травні 1945 року зарахована на посаду полкового лікаря військової частини № 24217 (полк зв'язку). В червні 1945 року майор медичної служби Є. П. Меженіна вийшла в запас.
З червня 1945 року працювала в Київському науково-дослідному інституті ортопедії та травматології на посаді ординатора. В 1952 році захистила кандидатську дисертацію. Працювала вченим секретарем, молодшим і старшим науковим співробітником.
У 1957 році направлена в Донецьк, де йшло створення Донецького науково-дослідного інституту травматології та ортопедії. У 1962 році захистила докторську дисертацію, а у 1963 році затверджена в науковому званні професора. До 1964 року обіймала посаду заступника директора цього інституту з наукової частини.
В 1964 році відкликана до Києва, призначена заступником директора Київського НДІ травматології та ортопедії, а згодом очолила цей інститут. Тривалий час була головним спеціалістом МОЗ України з дитячої ортопедії і травматології. В 1994 році вийшла на пенсію.
Автор понад 200 наукових публікацій, в тому числі 12 монографій, 2 підручники, 2 довідники. Має 5 авторських свідоцтв. Обиралась Почесним членом Міжнародного товариства травматологів-ортопедів і Українського товариства травматологів, членом правління Всесоюзного і Українського товариств травматологів. Під її керівництвом захищено 10 докторських і 19 кандидатських дисертацій.
Померла на 88-му році життя 6 травня 2007 року. Похована на Звіринецькому кладовищі разом з родиною.
Нагороди
ред.Є. П. Меженіна була нагороджена українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985) і «Знак Пошани», численними медалями.
Заслужений діяч науки і техніки України. Також була нагороджена Почесною грамотою Президії верховної Ради УРСР (1979), знаком «Відмінник охорони здоров'я».
Відповідно до Указу Президента України від 4 березня 1999 року № 230 призначена довічна щомісячна державна стипендія.[1]
Вшанування пам'яті
ред.В пам'ять про Є. П. Меженіну встановлено меморіальні дошки в Києві по Бульварно-Кудрявській вулиці, 27[2] і в Донецьку по вул. Артема, 106 (Донецька обласна клінічна травматологічна лікарня)[3].
Примітки
ред.- ↑ Розпорядження Президента України № 1263/2005-рп «Про призначення довічних державних стипендій видатним діячам науки». Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Карты Интересного Киева. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Памятные и мемориальные доски города Донецка. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
Література
ред.- Меженина Елизавета Петровна, Залозный Юрий Григорьевич. Травматология и ортопедия. Допущено Главным управлением учебных заведений Министерства здравоохранения СССР в качестве учебного пособия для учащихся отделений фельдшеров и медицинских сестёр медицинских училищ. — 2-е, доработанное и дополненное. — Киев : Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1985. — 280 с. — 15 000 прим. (рос.)
- В ім'я життя / автор-упорядник З. О. Сільченко та інші. — К.: Україна, 2005, стор. 148—153.