Медовичка світлогорла

вид птахів
Медовичка світлогорла
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медовичка (Myzomela)
Вид: Медовичка світлогорла
Myzomela albigula
Hartert, 1898
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Myzomela albigula
Віківиди: Myzomela albigula
ITIS: 561436
МСОП: 22703813
NCBI: 1108851

Медови́чка світлогорла[2] (Myzomela albigula) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Цей малодосліджений вид є ендеміком Папуа Нової Гвінеї.

Систематика ред.

Світлогорла медовичка була описана німецьким орнітологом Ернстом Гартертом в 1898 році[3]. Найближчими родичами цього виду є сірі, червоногорлі і темні медовички[4].

Опис ред.

Довжина птаха становить 13-14 см. Самці важать 16,3 г, самиць 13 г. У самців номінативного підвиду верхня частина голови і тілі сіро-коричневі, поцятковані темними плямками. Спина дещо світліша і менш поцяткованіша, ніж голова. Щоки сіро-коричневі. Підборіддя і горло білуваті, на горлі рожевувата смуга. Нижня частина тіла сірувато-коричнева, поцятковані світлими плямками. Горло відділене від грудей темною смугою. Представники підвиду M. a. pallidior вирізняються світлішим забарвленням, більшою білою плямою на горлі, по центру грудей і живота у них проходить світла смуга, нижня частина тіла у них поцяткована темними смужками[5][6][7].

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:[8]

Поширення і екологія ред.

Світлогорлі медовички є ендеміками архіпелагу Луїзіада. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 300 м над рівнем моря.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Myzomela albigula. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 19 грудня 2021. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Ernst Hartert (1898). Myzomela albigula, sp.nov.. Bulletin of the British Ornithologists' Club. № 8. с. xx–xxi. 
  4. Marki PZ, Jønsson KA, Irestedt M, Nguyen JMT, Rahbek C, Fjeldså J. (2017). Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. с. 526. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.021. Архів оригіналу за 18 czerwca 2019. Процитовано 15 listopada 2019. 
  5. Higgins, P., Christidis, L., Ford, H. & Sharpe, C.J. (2019). White-chinned Myzomela (Myzomela albigula). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (red.). Handbook of the Birds of the World Alive. Процитовано 15 listopada 2019. 
  6. Thane K. Pratt, Bruce M. Beehler: Birds of New Guinea: Second Edition. Princeton University Press, 2014, s. 403. ISBN 9781400865116. 
  7. Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea: Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, 2016, s. 289. ISBN 9781400880713. 
  8. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.