Відкрити головне меню

Меде́рове (рос. - Медерово; на старих картах Мердерове) — село в Україні, в Кропивницькому районі Кіровоградської області. Населення становить 167 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новоолександрівська сільська рада.

село Медерове
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Кропивницький район
Рада/громада Новоолександрівська сільська рада
Код КОАТУУ 3522585402
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 164
Поштовий індекс 27621
Телефонний код +380 522
Географічні дані
Географічні координати 48°34′05″ пн. ш. 32°40′12″ сх. д. / 48.56806° пн. ш. 32.67000° сх. д. / 48.56806; 32.67000Координати: 48°34′05″ пн. ш. 32°40′12″ сх. д. / 48.56806° пн. ш. 32.67000° сх. д. / 48.56806; 32.67000
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Найближча залізнична станція Медерове
Місцева влада
Адреса ради 27621, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с.Новоолександрівка, вул.Степова,15, тел. 31-14-68
Сільський голова Сащенко Юрій Якович
Карта
Медерове. Карта розташування: Україна
Медерове
Медерове
Медерове. Карта розташування: Кіровоградська область
Медерове
Медерове

Цікаві історичні відомостіРедагувати

..Єлизавета Григорівна Тьомкіна (народилася 13 липня 1775 Москва), за переказами була дочкою Г.А.Потьомкіна і Катерини II, які були таємно вінчані. Отримала прізвище Тьомкіна (усечено від Потьомкіна). Новонароджену Г.А.Потёмкін віддав на виховання сестрі Марії Олександрівні Самойловій, а опікуном було призначено його племінника Олександр Миколайович Самойлов. Землевласниці Херсонської губернії Херсонського повіту: при с. Медерове 7500 дес. (Що дісталася від графа А.Н.Самойлова / 190 душ кріпаків / на 1808 р.) ..
16 (03) декабря 1907 года                                                  Телеграммы: «С.-Петербургскaго телеграфнaго агентства».                                                           НИКОЛАЕВ. На станции Медерово, Харьково-Николаевской ж. д., курьерский поезд потерпел крушение. Разбиты паровоз и 3 вагона III класса и один вагон II класса. Во время переполоха воры грабили пассажиров.

Медерове в роки Голодомору 1922-1933Редагувати

«..У 33-му на станції Медеровій зерно у вагонах гнило, а людям нічого не давали. Натомість розганяли ешелони, на швидкості розкривали вагони і розсипали зерно. Зголоднілі люди приходили до колій і їли пріле зерно, таким чином, труїлися і помирали зразу..»

Записала: Гетьман Людмила Іванівна у січні 2000 року, Буланівка.[1]

Скіфський курганРедагувати

 
Скіфська статуя VI-V ст. до н.е. Граніт червоно-чорний. Медерове (Кіровоградський район). 1964. О.І.Тереножкін.

«..При підготовці дисертації, вчена НІНЕЛЬ МИХАЙЛІВНА БОКІЙ на просторах окресленого регіону виокремила чимало пам’яток скіфського часу, які значною мірою сприяли переосмисленню історії та матеріальної культури скіфів. Визначальними серед наукових здобутків Нінель Михайлівни стали скіфські пам’ятки і речі з них, знайдені в кургані в с. Медерове Кіровоградського району..»

«..У 1974 р. у журналі “Советская археология” науковцем були опубліковані унікальні матеріали з розкопок скіфського кургану V ст. до н. е. біля с. Медерево. Курган було досліджено ще в 1964 р. археологічною експедицією ІА АН УРСР під керівництвом О.І. Тереножкіна та за участі Н.М. Бокій. У своїй публікації автор привертає увагу наукової спільноти до особливостей поховального обряду – радіальна викладка зрубу та спалення дерев’яної гробниці досить рідко зустрічається у скіфському середовищі. На сьогодні відомо лише п’ять памяток з використанням подібного обряду. Стела встановлена на кургані із зображенням скіфа-воїна та складний ритуал самого поховання засвідчують, що у Медерівському кургані знайшов свій останній притулок представник скіфської військової знаті..»

«..В кургане у с. Медерово в погребении у северо- западной стены ямы найдены череп и кости ног коня, рядом с которыми находились кости овцы и различный инвентарь, в том числе детали узды, а у юго-восточной стены – обуглившийся скелет коня Бокий 1974..»

«..В Медерове домовина была построена прямо на земле и закрыта как шатром длинными бревнами, образовавшими после сожжения костра огромное кострище в 20 м в поперечнике. Слой обожженной земли достигал 2 м толщины..»

"Є люди котрі все своє життя віддали служінню залізниці, і ніколи про це не пошкодували"Редагувати

Микола Аврамович Усатенко народився 9 серпня 1930 року в селі Аджамка Кіровоградської області. Семирічку закінчив у селі Васино Знам’янського району, де й пройшли юнацькі роки. Після закінчення залізничного училища у місті Знам’янка одержав на! правлення на роботу бригадиром колії в колійну колону Знам’янської дистанції колії. На 7му околотку станції Медерово М.А. Усатенко пропрацював до виходу на пенсію у 1993 році з перервою лише на військову службу. А це 44 роки тяжкої роботи колійника і в непогоду, і в морози, і в спеку. Кілометри і станційні колії, які обслуговувала бригада Миколи Аврамовича, після проходу колій! новимірювального вагона завжди оцінювалась на «відмінно» та «добре». Усатенко Микола Аврамович за час роботи в Знам’янській дистанції колії неодноразово нагороджувався керівництвом дистанції та залізниці. Нині він виконує депутатську роботу, є головою ради ветеранів Новоолександрівської сільської ради. А ще він гарний господар і люблячий батько. Разом з дружиною виховали трьох дітей – Віталія, Миколу та Галину[2]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати


  1. Доценко, Василь Олександрович. ВИХІД. (ДУМА ПРО ГОЛОД).. ДОЦЕНКО В.О. Вихід. Дума про голод. – Лозуватка: Vlesoslav, 2003, –102 стор. (uk). Процитовано 2019-02-17. 
  2. Одеська залізниця (Українська). 30 жовтня 2015 року.