Мацапура Микола Іванович

Мацапу́ра Микóла Івáнович (нар. 10 серпня 1900, м. Радомишль, тепер Житомирської області — пом. 3 січня 1974, м. Київ) — український мистецтвознавець, шевченкознавець, діяч музейної справи.

Микола Мацапура
Мацапура, Николай Ивaнович.jpg
Ім'я при народженні Микола Іванович Мацапура
Народився 10 серпня 1900(1900-08-10)
Радомишль, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 3 січня 1974(1974-01-03) (73 роки)
Київ, СРСР
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Діяльність директор музею
Посада директор музеюd

ЖиттєписРедагувати

Народився 10 серпня 1900 року в Радомишлі. Закінчив 1919 року Радомишльську чоловічу гімназію і того ж року мобілізований до Червоної армії, служив писарем. На початку 1930-х років деякий час навчався в Харківському автошляховому інституті. З 1933 року — в музейних установах Харкова: завідувач меморіального відділу НДІ Тараса Шевченка, надалі — завідувач фондів, головний зберігач — заступник директора з наукової частини Галереї картин Т. Г. Шевченка. 1941 року закінчив курси підвищення кваліфікації наукових працівників художніх музеїв у Ленінграді. У 1941 році керував евакуацією з Харкова експонатів Галереї, а також прибулих з Києва цінностей Центрального музею Т. Г. Шевченка та Будинку-музею Т. Г. Шевченка в Києві.

В евакуації працював на військовому заводі в м. Куйбишеві (тепер — Самара). 1943 року відкликаний до Уфи, де на той час перебували Академія наук УРСР і Спілка художників УРСР, і призначений заступником директора новоутвореного Державного літературно-художнього музею Т. Г. Шевченка і одночасно  — заступником директора та завідувачем фондів Державних фондів художніх музеїв України. У другій половині 1944 року займався реевакуацією музейних цінностей, що були евакуйовані у 1941 році, з Новосибірська до Харкова.

З 1944 по 1950 роки — директор Державного музею Т. Г. Шевченка (тепер — Національний музей Тараса Шевченка), з 1950 року — заступник директора цього музею з наукової частини, з 1953 року — директор Літературно-меморіального будинку-музею Т. Г. Шевченка в Києві. 1956 року важко захворів і вийшов на пенсію, продовжуючи до кінця життя науково-дослідну роботу на ниві шевченкознавства.

З 1965 року — член Спілки художників України (секція мистецтвознавства).

Дружина — художниця Віра Іванівна Бура-Мацапура, учениця Михайла Бойчука. У фондах Національного музею Тараса Шевченка зберігаються її роботи — плакат з нагоди відкриття Державного музею Т. Г. Шевченка (1949), офорт «Палаючий Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка, підірваний фашистами», малюнки, виконані у Каневі.

Керівництво музейними установамиРедагувати

У будинку на бульварі Тараса Шевченка, 12 (колишній особняк М. А. Терещенка, зведений в 1870-х роках за проектом В. М. Ніколаєва), нечисленний колектив музею, очолюваний М. І. Мацапурою, за 8 місяців створив першу в історії шевченківських музеїв розширену експозицію, що містилася в 24 залах. 24 квітня 1949 року музей було відкрито для відвідувачів.

За ініціативи й під керівництвом Миколи Івановича у 1953 — 1955 роках здійснено ремонт будівлі, значне переобладнання і технічне переоснащення приміщень Літературно-меморіального будинку-музею Т. Г. Шевченка в Києві.

М. І. Мацапурі належить також авторство й організація побудови експозицій:

Наукова діяльністьРедагувати

Перші наукові публікації М. І. Мацапури належать до 1945 року. Автор багатьох атрибуцій та коментарів, наукових праць, статей. Упорядник та автор атрибуцій 7-го — 10-го томів Повного зібрання творів Т. Г. Шевченка у 10-ти томах (1961), «Мистецької спадщини» Тараса Шевченка у 4-х томах (1961). Підтримував творчі зв'язки з відомими шевченкознавцями І. Я. Айзенштоком, Є. А. Ковалевською, М. І. Моринцем, П. В. Журом, письменницею та літературознавцем М. С. Шагінян та ін.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Медаль «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.» (1944);
  • Почесна грамота Комітету у справах мистецтв при РНК СРСР (1942);
  • Почесна грамота Комітету у справах культурно-освітніх установ УРСР (1949);
  • Подяка Правління Українського товариства культурного зв'язку з закордоном (1956).

Цікаві фактиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

На відзнаку 110-річчя зо дня народження М. І. Мацапури 15 вересня 2010 року відбувся вечір пам'яті в Національному музеї Тараса Шевченка, було розгорнуто виставку фотоматеріалів, друкованих робіт М. І. Мацапури, що зберігаються в родинному архіві. У 2011 році вийшов збірник наукових статей М. І. Мацапури і спогадів про нього «Дослідник на ниві Шевченкознавства», укладений донькою Тетяною Миколаївною Мацапурою. У збірнику, зокрема, міститься список наукових праць, статей та фактів участі М. І. Мацапури в роботі секції мистецтвознавства Спілки художників УРСР (всього 118 назв).

ДжерелаРедагувати

  • Шевченківський словник. Т.1 // Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР. К.  : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 387.
  • Дослідник на ниві Шевченкознавства. — К. : Пульсари, 2011. — 267 с.

ПосиланняРедагувати