Махиня Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Махиня (29 вересня 1906(19060929), село Валява, тепер Городищенського району Черкаської області — 19 червня 1987, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й заступник голови Держплану УРСР. Член ЦК КПУ в 1966—1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань.

Махиня Михайло Михайлович
Народився	29 вересня 1906(1906-09-29) село Валява, тепер Городищенського району Черкаської області
Помер	19 червня 1987(1987-06-19) (80 років) Київ
Країна	Російська імперія  Українська РСР  СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Національний університет харчових технологій
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної Ради УРСР
Військове звання	старший лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в родині робітника.

З 1919 по 1923 рік працював підручним слюсаря, а з 1923 по 1928 рік — слюсарем цукрового заводу міста Кагарлик на Київщині. Одночасно в 1925—1928 роках — агітатор-пропагандист, секретар Кагарлицького районного комітету ЛКСМУ на Київщині.

З 1928 по 1930 рік служив у Червоній армії в Київській окрузі.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1930—1935 роках — студент Київського хіміко-технологічного інституту харчової промисловості, здобув спеціальність інженера-технолога харчової промисловості.

У 1935—1937 роках — хімік Весело-Подолянського цукрового заводу міста Семенівки на Полтавщині. У 1937—1938 роках — заступник головного інженера Радянського цукрового заводу села Оріхівки Лубенського району Полтавської області.

У 1938—1940 роках — директор Радянського цукрового комбінату села Оріхівки Лубенського району Полтавської області.

У 1940 році — директор Весело-Подолянського цукрового комбінату міста Семенівки Полтавської області.

У липні 1940—1941 роках — заступник народного комісара харчової промисловості Української РСР із кадрів.

У 1941—1943 роках — уповноважений оперативної групи Військової ради по забезпеченню армії матеріально-технічним і продовольчим постачанням на Південно-Західному і Воронезькому фронтах. Учасник німецько-радянської війни.

У 1943 (затв. у липні 1944) — грудні 1946 року — заступник народного комісара (міністра) харчової промисловості Української РСР із кадрів. У грудні 1946 — грудні 1949 року — заступник міністра харчової промисловості Української РСР.

У грудні 1949 — квітні 1952 року — 1-й заступник міністра харчової промисловості Української РСР.

У 1952—1957 роках — заступник, 1-й заступник міністра промисловості продовольчих товарів СРСР.

У липні 1957 — 1966 року — начальник відділу харчової промисловості Держплану—міністр Української РСР; заступник голови Державного планового комітету Української РСР.

У 1966—1979 роках — 1-й заступник голови Державного планового комітету Української РСР.

З 1979 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві.

Звання

• військовий технік 1-го рангу

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня (26.08.1943, 6.04.1985)
• орден «Знак Пошани»
• вісім медалей
• дві почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР
• заслужений працівник промисловості Української РСР

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.