Матюша Федір Федорович
Фе́дір Фе́дорович Матю́ша — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний кавалер ордена «За мужність».
| Федір Федорович Матюша | ||||
|---|---|---|---|---|
 Головний сержант | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
невідомо Чернігівська область | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
Україна | |||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |||
| Рід військ |
 Танкові війська | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Життєпис ред.
Родом із села в Чернігівській області. Станом на жовтень 2013 року — заступник командира взводу, 1-а окрема гвардійська танкова бригада.
Під час війни брав участь у десятках боїв, перебував на кордоні з РФ в Луганській та Сумській областях, воював за Георгіївку та Хрящувате.
13 липня 2014 року при проведенні заходів з розблокування оточеного терористами аеропорту Луганська. Колона танків прямувала на допомогу до заблокованого луганського аеропорту і потрапила під обстріл. Сергій був у танку «Булат», який ішов останнім у колоні. Під час бою танк під керівництвом Олександра Мороза, з навідником Федором Матюшею, зазнав два влучання. Від другого танк зайнявся, і рушив далеко в поле. Сергій Дусь загинув, а двоє членів екіпажу покинули спалений танк та полями вийшли до аеропорту[1].
12 лютого 2015 року українські танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 3 російських Т-72 5-ї танкової бригади. Серед інших брала участь рота 1-ї танкової бригади — три із п'яти Т-64БМ «Булат» капітана Олександра Мороза, навідник — Федір Матюша. Рота прикривала танки 30-ї бригади, що йшли на Логвинове.
Нагороди ред.
- За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» I ступеня .[2]
- За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» II ступеня .[3]
- За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня;[4]
Примітки ред.
- ↑ ЛАП. Оборона Луганського аеропорту. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 23 травня 2022 року № 360/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Танковий снайпер Олександр Пономаренко: «Мабуть мені судилося стати танкістом, а не інженером» [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Танковий бій під Дебальцевим [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- «Соболь» визвався першим [Архівовано 14 липня 2017 у Archive.is]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |