Ма́те Гра́нич (хорв. Mate Granić, нар. 19 вересня 1947, Башка-Вода, тоді СР Хорватія, СФР Югославія) — хорватський дипломат і політик, який входив до складу хорватського уряду протягом 1990-х рр.

Мате Гранич
Mate Granić
Мате Гранич Mate Granić
Міністр закордонних справ Республіки Хорватії
28 травня 1993 — 27 січня 2000
Президент Франьо Туджман
Прем'єр-міністр Нікіца Валентич (1993–1995)
Златко Матеша (1995–2000)
Попередник Зденко Шкрабало
Наступник Тоніно Піцула
Народився 19 вересня 1947(1947-09-19) (74 роки)
Башка-Вода, Хорватія
Відомий як дипломат, інтерніст, викладач університету, політик
Місце роботи Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Загребський університет
Громадянство Flag of SFR Yugoslavia.svg СФРЮ,
Хорватія Хорватія
Національність хорват
Освіта Медична школа при Загребському університетіd
Політична партія Хорватська демократична співдружність, Демократичний центр
Діти троє
Професія лікар
Нагороди
Орден короля Дмитара Звонимира

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Гранич народився в селищі Башка-Вода в хорватській області Далмація. Ходив у початкову школу в рідному селищі, закінчив її в Макарскій, потім гімназію в Спліті, а в 1971 р. — медичний факультет Загребського університету, ставши лікарем за професією. Спеціалізувався з внутрішніх хвороб та діабетології. Професійну медичну кар'єру будував у професора доктора Зденка Шкрабала, спільно з яким 1985 року заснував Інститут діабету ім. Вука Врховаца, який вважається одним з найкращих діабетичних закладів у цій частині Європи. У 1990 році став деканом медичного факультету, будучи наймолодшим деканом в історії Загребського університету. Працював запрошеним професором і лектором у Гарвардському медичному інституті, на медичному факультеті Мюнхенського університету і в фонді діабету штату Кентуккі та був радником Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Політична діяльністьРедагувати

1991 року Гранич заснував Управління у справах переміщених осіб і біженців, а також організував допомогу сотням тисяч переміщених осіб і біженців з Боснії і Герцеговини. З 31 липня 1991 року Гранич посів місце заступника голови хорватського уряду. Він був відповідальним за перемовини уряду Республіки Хорватія з колишньою Югославською народною армією про розблокування казарм і евакуацію з них та підписав 8 грудня 1991 року угоду про виведення ЮНА з Хорватії. 1992 року віце-прем'єр Гранич підписав документ про вступ Хорватії до НБСЄ. У 1993 р. включився в процес зупинення конфлікту в Боснії між хорватами та мусульманами. З 1 червня 1993 р. по 27 січня 2000 р. перебував на посаді міністра закордонних справ. Був членом Хорватського демократичного союзу і близьким соратником Франьо Туджмана. У 1994 р. як міністр закордонних справ був головним учасником переговорів, внаслідок яких підписав Вашингтонську та Віденську угоди. Був другою особою після Франьо Туджмана на переговорах 1995 року і підписав від імені Хорватії Дейтонські мирні угоди. Як міністр закордонних справ Гранич допомагав вести переговори про мирний договір між Хорватією, Боснією та Сербією і відвідав Сербію в 1996 році, підписавши Угоду про нормалізацію відносин з Союзною Республікою Югославією. У період із 6 вересня по 9 вересня 1996 р. Гранич уперше з офіційним візитом відвідав Україну.[1] У 1997 р. підписав Угоду про вступ Хорватії до Ради Європи. 2000 року був кандидатом від ХДС на президентських виборах. У 2000—2003 рр. був головою Комітету з європейської інтеграції парламенту Хорватії.

У травні 2004 року за підозрілих обставин розпочато розслідування проти Мате Гранича за звинуваченням в отриманні хабарів. Загребський окружний суд 12 травня 2004 року звільнив його від обвинувачення, а хорватський Верховний суд 21 жовтня 2004 року відхилив апеляцію УПКОЗ та дійшов висновку, що в справі Гранич-Баго не було встановлено ніяких доказів для початку судового переслідування.

У листопаді 2005 року Гранич видав книгу VANJSKI POSLOVI — iza kulisa politike (Закордонні справи — за лаштунками політики), в якій розповідає про свій шлях від рідної Башка-Води до Банських дворів (резиденції уряду Хорватії) та всіх світових столиць, від крісла декана і головного парламентера в хорватських битвах за мир до його затримання і взяття під варту.

Партійна кар'єраРедагувати

Гранич вважався лідером поміркованого крила ХДС. Його метою як міністра закордонних справ було виправдати хорватську політику відносно Боснії і Країни та захистити Хорватію від санкцій ООН. Він робив це успішно, що в поєднанні з його м'яким характером зробило його одним з найпопулярніших політиків ХДС.

Його повсюдна популярність, природно, стала визначальною при виборі кандидата в президенти від партії після смерті президента Туджмана. У січні 2000 року Гранич вступив у передвиборну кампанію хорватських президентських виборів 2000 р., але зійшов з виборчих перегонів вже після першого туру, посівши третє місце з 22,5 % голосів. Він не був ні досвідченим борцем, ні природним популістом, що, ймовірно, і призвело до його нищівної поразки.

Коли в кінці того місяця новий кабінет приступив до виконання своїх обов'язків, Гранич втратив посаду міністра закордонних справ. Згодом, Гранич очолив відколену фракцію ХДС, утворюючи в квітні 2000 р. Демократичний центр (ДЦ). Гранич вважав, що партія після смерті Туджмана опинилася в руках радикалів на чолі з колишнім консультантом Туджмана з внутрішньої політики Івічем Пашаличем, і саме тому він заснував нову партію.

Однак, не всі помірковані пішли за Граничем, і в 2002 році вони, нарешті, виграли запеклий внутріпартійний двобій з крайнім правим крилом. Колишній протеже Гранича Іво Санадер став керівником партії, і все це зробило ДЦ політично бляклим на тлі ХДС. В результаті, партія ледь пережила вибори 2003 року, здобувши лише одне місце в парламенті для депутатки Весни Шкаре-Ожболт, яка згодом стала міністром юстиції в уряді Санадера.

Після виборів Гранич покинув ДЦ і, здавалося б, відійшов від громадського життя. У 2004 році він заснував у Загребі консалтингову фірму під назвою «MAGRA Ltd». У 2005 р. він став спеціальним радником президії Хорватської партії права (ХПП).

На парламентських виборах 2007 року він очолював список ХПП у третьому виборчому блоці. Список не дістав жодного місця в парламенті.

Сім'яРедагувати

Гранич одружений, має трьох дітей. Його брат Горан Гранич — відомий хорватський політик, але на відміну від Мате Горан ліберал.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Біографія[недоступне посилання з квітня 2019] на сайті МЗС Хорватії (хор.)
  • Mate Granić (хор.)