Див. також: Матвіївка

Матвіївка — колишнє село на Полтавщині, яке колись розташовувалось на правому березі р. Сули. Було зняте з обліку на початку 1960-х років у зв'язку з утворенням Кременчуцького водосховища.

село Матвіївка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Градизький район
Рада Матвіївська сільська Рада
Основні дані
Засноване до 1740 р.
Географічні дані
Географічні координати 49°26′30″ пн. ш. 32°40′00″ сх. д. / 49.44167° пн. ш. 32.66667° сх. д. / 49.44167; 32.66667Координати: 49°26′30″ пн. ш. 32°40′00″ сх. д. / 49.44167° пн. ш. 32.66667° сх. д. / 49.44167; 32.66667
Карта
Матвіївка. Карта розташування: Земля
Матвіївка
Матвіївка
Матвіївка. Карта розташування: Полтавська область
Матвіївка
Матвіївка

З історії

ред.

У XVII ст. існувало, як вільне козацьке село. В час правління гетьмана Івана Мазепи селом заволодів Василь Пиковець, лукомський сотник. Після його смерті заволодів селом іркліївський сотник Славуй Требинський. У 1729 р. в селі було 25 дворів і воно належало до Чигрин-Дубровської сотні та пізніше Жовнинської сотні Лубенського полку. [1]

У 1762 році у селі була церква Василія Великого[2], а у 1813 - Олександро-Невська[3]

Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село Матвіївка перейшло до Городиського повіту Київського намісництва.[4]

Село є на мапі 1800 року.[5]

Від початку ХІХ ст. Матвіївка у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. Пізніше також у Жовнинській волості цього повіту.

У радянський період в 1920-х роках село Матвіївська сільська Рада входила до Вереміївського району Золотоніського округу Полтавської губернії та пізніше до Жовнинського району Кременчуцького округу.[6]

Станом на 1946 рік Матвіївка мала власну сільську Раду у складі Градизького району Полтавської області до якої також входив хутір Кизивер (знаходився на північ від села, пізніше також затоплений)[7].

На початку 1960-х років село Матвіївка нетривалий час було у складі Глобинського району у якому і було зняте з обліку.

Із затопленням села водами Кременчуцького водосховища більшість мешканців виселили до переселеного неподалік, на захід сусіднього села Кліщинці.

Джерела

ред.
  1. Хорольщина та навколишні землі в Генеральному слідстві про маєтності 1729—1731 рр.: науково-довідкове видання / укладач Микола Костенко; передмова Павла Сацького. — К., 2014.
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  3. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 623 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  4. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 142
  5. Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 21 листопада 2021.
  6. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. - Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012 .— 400 с.— ISBN 978-966-182-203-9. Стор. 119, 244, 283, 380
  7. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947 . стор. — 400