Матвій Немирич
Матвій Немирич (д/н — 1613) — земський урядник, волинський зем'янин часів Речі Посполитої. Родоначальник олевської гілки Немиричів.
| Матвій Немирич | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 1613 |
| Підданство | Річ Посполита |
| Національність | русин |
| Суспільний стан | зем'янин |
| Посада | київський земський суддя |
| Термін | 1598—1601 роки |
| Попередник | Йосип Немирич |
| Наступник | Іван Аксак |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Немиричі |
| Батько | Йосип Немирич |
| Мати | Софія Скумін-Тишкевич |
| У шлюбі з |
1) Єва 2) Анастасія Мукарівна |
| Діти | Криштоф, Миколай, Самійло (Семен), Олександр, Богумила |
 | |
Життєпис ред.
Походив з заможного шляхетського роду Немиричів гербу Клямри. Третій син Йосипа Немирича, київського земського судді, та його другої дружини Софії Скумін-Тишкевич. Ззамолоду допомагав батькові в господарських справах. Тоді ж оженився (першим шлюбом) на Єві (прізвище невідоме). У 1582 році за допомогою князя Костянтина Острозького домігся розлучення без церковного розвінчання.
1583 року стає управителем Черняхівської волості. У 1586 році став фундатором Спасо-Преображенського братства в Любліні. Протягом 1583—1591 років разом з батьком оружно відстоював права родини на Черняхів та околиці, на які претендував князь Йоаким Корецький.
Після смерті батька 1598 року отримав більшу частину Олевських володінь. Водночас взяв в заставу під 10 тис. злотих від свого брата Андрія як опікуна сина Стефана (йому дід Йосип Немирич заповів Черняхівську волость). Позиції Матвія були зміцнені призначенням його в цьому ж році київським земським суддею.
1600 року вніс запис про заставу до трибунальських книг у Любліні, однак 24 липня 1602 р. йому довелося поступитися цими маєтками Андрієві Немиричу та його дружині Маруші. Втім, того ж року Матвій Немирич опротестував заповіт свого батька. В свою чергу до нього позивався інший брат Семен.
1601 року надіслав новий позов проти брата Андрія. В тому ж році Матвія Немирича звинувачували в убивстві черкаського підстарости князя Івана Жижемського. Того ж року стає підписантом православної шляхти на захист Люблінського братства. В цьому ж році передав посаду київського земського судді Івану Аксаку.
16 березня 1602 року останній подав позов на Матвія до Коронного Трибуналу, звинувативши його в тому, що за сприяння київського ґродського судді і київського чашника Філона Стрибиля він зумів уписати до актових книг «фальшивий» запис на села Високе й Осники. У липні того ж року цей запис було скасовано. Зрештою, у 1602 році відбувся поділ майна, за яким за Матвієм Немиричем були закріплені Олевськ з навколишніми селами та Івниця.
В подальшому опікувався власними володіннями. Помер 1613 року.
Родина ред.
Джерела ред.
- Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 2: Світречей і повсякденних уявлень / Відповідальний редактор Віктор Горобець. Київ:Інститут історії України НАН України, 2013. — 358 с.
- Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648) / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. -К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. — С. 249—250
- Задорожна О. Ф. Формування Черніхівської волості Немиричів