Вікіпедія

Матвійчук Олександра В'ячеславівна

українська правозахисниця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвійчук.

Олекса́ндра В'ячесла́вівна Матвійчу́к (нар. 8 жовтня 1983, м. Боярка, Київська область) — український Правозахисник, лауреат премій імені Василя Стуса та «Захисник демократії». Голова організації «Центр громадянських свобод», нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року[2]. Працює над питанням прав людини в Україні та регіоні ОБСЄ.

Олександра Матвійчук
Олександра В'ячеславівна Матвійчук
Зустріч з лауреатами премії Сахарова 2022 року у Європейському Парламенті
Народилася8 жовтня 1983(1983-10-08) (41 рік)
м.Боярка
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьправозахисник
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007) і Український гуманітарний ліцей
ЗакладЦентр громадянських свобод[1]
Нагороди

Лауреáт премії імені Василя Стуса (2007)

Премія Сюра Ліндебракке за демократію та права людини, Королівство Норвегія (2015);

Лауреáт премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016);

Премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017);

Премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022)

ТОП-100, ВВС (2022)

Список лідерів України УП-100, "Українська правда" (2023)
IMDbID 13467302
З керівницею Фінляндії Санною Марін, 10 березня 2023, Київ
Олександра Матвійчук на Київському безпековому форумі 23 січня 2023

Життєпис

ред.

Народилася 8 жовтня 1983 року в місті Боярці, нині Боярської громади Фастівського району Київської области України.

Закінчила Український гуманітарний ліцей (з відзнакою), юридичний факультет (2007, з відзнакою) і аспірантуру кафедри теорії та історії держави і права (2010) Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Школу законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України (2011), Стенфордський університет (2018, програма українських нових лідерів Центру з питань демократії, розвитку та верховенства права (CDDRL) Стенфордського університету)[3].

На четвертому курсі навчання у КНУ імені Тараса Шевченка проводила тренінги від «Фундації прав людини». При цьому встигала керувати студентським самоврядуванням на юридичному факультеті й викладати правознавство у гімназії у рідній Боярці[4]. 4 червня 2021 року була обрана кандидатом для висунення на обрання членом Комітету ООН проти катувань[5].

Голова правління Центру громадянських свобод (з 2007); член Консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (з 2012)[6]; координатор громадянської ініціативи «Євромайдан SOS», яка була створена у відповідь на жорстокий розгін студентських демонстрантів 30 листопада 2013 року з метою надання правової допомоги переслідуваним протестувальникам в Україні (з 2013).

Ініціатор кампанії #SaveOlegSentsov[7] (після звільнення Олега Сенцова була перейменована у #LetMyPeopleGo) для звільнення українських політв'язнів.  

Автор ряду альтернативних звітів для різних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та Міжнародного кримінального суду[8].

Олександра Матвійчук — герої документального фільму режисера Сергія Лисенка «Євромайдан SOS» (2016)[9].

Нагороди та відзнаки

ред.
  • Лауреат премії імені Василя Стуса (2007) — за видатні досягнення у цій галузі, чітку громадянську позицію, активну присутність в українському культурному просторі[10];
  • Диплом найкращих всеукраїнських молодіжних громадських організацій України (2009, Дебатна академія);
  • Премія Сюра Ліндебракке за демократію та права людини, Королівство Норвегія (2015)[11];
  • Лауреат премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016)[12];
  • Премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017)[13];
  • Премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022)[14]
  • ТОП-100, ВВС (2022)[15]
  • Список лідерів України УП-100 (Українська правда)[16].
  • У 2023 році в Тернопільській міській центральній бібліотеці відбулося спецпогашення конвертів, випущених з нагоди отримання «Центром громадянських свобод», нагородженого Нобелівською премією миру 2022 року. Також була випущена марка у проекті «Власна марка» з білоруським національним гербом «Погоня» на фоні українського прапора[17][18][19].

Примітки

ред.
  1. ↑ Bazán C. 8M | Oleksandra Matviichuk (Ucrania), abogada defensora de los derechos humanos — 2024.
  2. ↑ Олександра Матвійчук, голова нагородженого «Нобелем» ЦГС, закликала створити трибунал для Путіна та Лукашенка // Радіо Свобода. — 2022. — 7 жовтня.
  3. ↑ University, © Stanford; Stanford; Complaints, California 94305 Copyright. Ukrainian Emerging Leaders Cohort 2017-18. fsi.stanford.edu (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  4. ↑ Премійована за відвагу. Як Олександра Матвійчук здобуває перемоги на правозахисному фронті. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  5. ↑ Оголошення про результати добору кандидата для висунення на обрання членом комітету ООН проти катувань. minjust.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  6. ↑ Про створення консультативної ради. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 31 травня 2021.
  7. ↑ #SaveOlegSentsov: активісти направили листи кожному члену Європарламенту. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  8. ↑ Oleksandra Matviichuk | CivilMPlus (амер.). 26 квітня 2018. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  9. ↑ Євромайдан SOS. docuclub.docudays.ua. Процитовано 18 березня 2023.
  10. ↑ Премія імені Василя Стуса. PEN Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  11. ↑ Awarded for human rights efforts in Ukraine. Human Rights House Foundation (амер.). 24 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  12. ↑ Украинский активист Александра Матвийчук отримує премію “Захисник демократії”. Миссия США при ОБСЕ (ru-RU) . 24 лютого 2016. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  13. ↑ Remarks by Ambassador Yovanovitch at the "Honoring Ukrainian Women of Courage" Event. U.S. Embassy in Ukraine (амер.). 31 березня 2017. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  14. ↑ 2022 Announcement. Right Livelihood (англ.). Процитовано 29 вересня 2022.
  15. ↑ BBC 100 Women 2022: Who is on the list this year? - BBC News. News (брит.). Процитовано 23 листопада 2023.
  16. ↑ УП відзначила 100 лідерів України. www.pravda.com.ua. Процитовано 23 листопада 2023.
  17. ↑ У Тернополі погасили конверти із зображеннями Нобелівських лауреатів. 3 лютого 2023.
  18. ↑ Ініцыятар выпуску ва Украіне канверта з выявай Алеся Бяляцкага і маркі з «Пагоняй» распавёў гісторыю і нагоды стварэння гэтых філатэлістычных аб’ектаў - Радыё Ўнэт. radiounet.fm (біл.). 31 січня 2023. Процитовано 4 лютого 2023.
  19. ↑ ales (3 лютого 2023). Уладзімір Ханас: Гэтая марка – праява салідарнасці і павагі. БЕЛАРУСКАЕ РАДЫЁ РАЦЫЯ (pl-PL) . Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 4 лютого 2023. {{cite web}}: Пропущено |author1= (довідка)

Джерела

ред.

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Матвійчук Олександра В'ячеславівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матвійчук_Олександра_В%27ячеславівна&oldid=43640852