Мастикаш Михайло Васильович

Михайло Мастикаш
Ім'я при народженні	Михайло Васильович Мастикаш
Народився	23 липня 1946 (77 років); Лисець, Дунаєвецький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Діяльність	художник
Alma mater	Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова
	; ; ;

Михайло Васильович Мастикаш (нар. 23 липня 1946, село Лисець, нині Дунаєвецького району Хмельницької області)^[1] — український художник. Член Національної спілки художників України від 1986 року. Лауреат Другої премії Республіканського конкурсу плаката (1983). Автор гербів Хмельницької області та рідного села.

Життєпис ред.

1975 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова (нині Українська академія друкарства) у Львові. Педагоги з фаху — Флоріан Юр'єв, Борис Валуєнко.^[1] Працює в жанрі прикладної графіки, живопису.

Працював у Хмельницькому: з 1968 р. – у художньо-виробничих майстернях, у 1985 – 1989 рр. – головний художник, 1989 – 1993 рр. співпрацював із видавництвами, з 1993 р. – директор підприємства «Творчість», одночасно з 1998 р. – голова благодійного фонду добра і мудрості, 2001 – 2020 рр. – голова обласної організації НСХУ.

Творчість ред.

Створив понад 20 міських, сільських і родинних гербів, герб Хмельницької області та герб рідного села.

Учасник мистецьких конкурсів, численних міжнародних, республіканських і обласних виставок.

Основні твори: плакати — «До землі з ласкою — відповість казкою» (1983), «Дутий авторитет боїться всього гострого» (1987), «Ластівка» (2000), «Оптимізм — крила для польоту» (2001), «Забудьмо про злість» (2006).

Основні твори: плакати – «Автографи Олімпіади», «Олімпіада – 80», «До землі з ласкою – відповість казкою», «9 травня 1945», «Земля для плуга, а не для ракет», «Землю-матір поважайте, діти», «Хто з мечем до нас прийде – від меча і

загине», «Алкоголь – ворог здоров’я», «Під маскою науково-технічного прогресу», «Дутий авторитет боїться всього гострого», «Не робіть спробу вирішувати нові проблеми старими методами», «Обережно – СНІД»; ілюстрації до казки

«Побратими»; графічна серія «Історико-архітектурні пам’ятки Поділля»; оформлення книг – «Под скипетром Романовых: Исторические очерки 1613 – 1913 гг.», «Вихор Чорнобиля» Г. Лящука, «Надвечір’я», «Подільська осінь» П. Карася, «Лугова

незабудка» М. Мачківського; живопис – «Мелодії міста», «Тиша», «Ластівка», «Оптимізм – крила для польоту», «Забудьмо про злість».

Твори зберігаються в музеях та приватних колекціях багатьох країн світу.

Посилання ред.

Мастикаш Михайло Васильович [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.]
Національна спілка художників України. Мастикаш Михайло Васильович [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Примітки ред.

↑ ^а ^б Голунський, В. М. Мастикаш Михайло Васильович (Ukrainian) . Т. 19. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.

[:0-1] а ^б Голунський, В. М. Мастикаш Михайло Васильович (Ukrainian) . Т. 19. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.

[1]