Відкрити головне меню

Марі-Анна Віктуар Гіллен Буавін (фр. Marie-Anne Victoire Gillain Boivin; 9 квітня 1773 — 16 травня 1841) — французька акушерка-гінекологиня, винахідниця, авторка медичних посібників.[3][4] Марі Буавен вважають однією з найвпливовіших жінок у медицині 19 століття.[5] Буавен винайшла пельвіметр (пристій для вимірювання ширини та глибини таза) і вагінальний розширювач. Медичні посібники, які вона написала, перекладалися різними мовами і використовувалися протягом 150 років для підготовки акушерів.[6]

Марі Буавен
фр. Marie Boivin
MarieAnneVictoireBoivin.jpg
Народилася 9 квітня 1773(1773-04-09)[1][2]
Версаль
Померла 16 травня 1841(1841-05-16)[1][2] (68 років)
Париж, Франція
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність акушерка, гінеколог, хірург
Володіє мовами французька[1]

БіографіяРедагувати

Марі-Анна Гіллен народилася 1773 року у Версалі.[6] Вона вивчала медицину в жіночому монастирі в місті Етамп.[4] Коли монастир був зруйнований під час Французької революції, вона три роки вивчала анатомію і акушерство.[4]

У 1797 році Марі тимчасово залишила медицину, коли вийшла заміж за державного чиновника Луї Буавена, в 1797 році[7] Луї Буавен невдовзі помер, залишивши її з малою дочкою і мізерним статком.[8] Марі Буавен стала ученицею, помічницею та подругою Марії-Луїзи Лашапель у Парижі. Вона отримала диплом акушера у 1800 році.[7] Марі стала акушеркою в місцевій лікарні, а в 1801 році стала її керівником. Вона переконала міністра внутрішніх справ Жана-Антуана Шапталя заснувати школу акушерства при місцевому госпіталі.[4]

У 1811 році Буавен була змушена піти з посади.[7] Вона влаштувалася у паризькій лікарні для вдів. Потім займала керівні посади у низці лікарень: Центральна лікарня Сен-е-Уаз (1814), тимчасовий військовий госпіталь (1815), Госпіс для вагітних та Королівський будинок здоров'я.[3][5] Марі Буавен була членом декількох медичних товариств.[9] Вона написала книги про акушерство.[7] Її Mémorial de l'art des accouchements (1817) пройшла декілька видань і стала стандартним підручником для підготовки акушерів.[3]

ВнесокРедагувати

Марі Буавен винайшла пельвіметер (пристій для вимірювання ширини та глибини таза) і вагінальний розширювач, який використовується для розширення піхви і дослідження шийки матки.[6] Вона вперше використала стетоскоп, щоб почути серцебиття плоду.[5] Вона визначила причини деяких видів кровотеч, причини викиднів і захворювань плаценти і матки.[9] Марі Буавен була однією з перших хірургів, що ампутували шийку матки, що зупинити поширення раку.. Буавен була інноваційним і вмілим хірургом. Завдяки її прикладу, німецькі університети стали лояльнішими до ідеї, що жінки можуть бути хорошими хірургами.[7]

ПублікаціїРедагувати

З 1812 по 1823 роки Марі Буавен видала багато публікацій, як оригінальних, так і перекладів.[6] Її перша робота Memorial de l'Art des Accouchemens була опублікована в 1812 році. У книзі вона використала зннаня, отримані з лекцій Марії-Луїзи Лашапель, і робота була використана як посібник для студентів-медиків та акушерів.[7] Третє видання «Memorial de l'Art des Accouchemens» було перекладене на декілька мов. Її робота про причини абортів отримала похвалу від Королівського товариства медицини в Бордо.[5] Вона також опублікувала статті про власні досягнення та її вагінальний розширювач у бюлетенях Паризької королівської медичної академії. Потім Буавен опублікувала трактати Nouveau Traité des Hemorragies de l'Uterus таTraité de Maladies de l'Uterus et des Annexes.[7],Остання була її найважливішою роботою. Трактат містив 41 табличку та 116 рисунків.[5]

Вибрані роботиРедагувати

  • Memorial de l'Art des Accouchmens (handbook for medical student and midwives), 1812[7]
  • Nouveau traité des hémorragies de l'utérus (bleeding from the uterus), 1818[7]
  • Mémorial de l'art des accouchemens (handbook for medical students, third edition), 1824[5]
  • Recherches sur une des causes les plus frequentes et la moins connue de l'avortement (the Most Frequent and Least Known Causes of Abortion), 1828[9]
  • Observations et reflexions sur les cas d'absorption de placenta (the case of absorption of the placenta), 1829[9]
  • Traité des Maladies de l'utérus et des annexes (Diseases of the uterus), 1833[5]

НагородиРедагувати

  • Золота медаль за громадянські заслуги, Прусія, 1814[5][6]
  • Почесний докторський ступінь Марбурзького університету в Німеччині, 1827.[6]
  • Похвала від Королівського медичного товариства в Бордо[5]
  • Член низки медичних товариств[5][9]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б FemBio
  3. а б в Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Women in science : antiquity through the nineteenth century : a biographical dictionary with annotated bibliography (вид. 3. print.). Cambridge, Mass.: MIT Press. с. 43. ISBN 026215031X. 
  4. а б в г Beach, Frederick Converse (1904). The Encyclopedia Americana. New York: The Americana company. 
  5. а б в г д е ж и к л Alic, Margaret (1986). Hypatia's Heritage: A History of Women in Science from Antiquity Through the Nineteenth Century. Beacon Press. с. 102. ISBN 978-0807067307. [неавторитетне джерело]
  6. а б в г д е Stanley, Autumn (1995). Mothers and Daughters of Invention: Notes for a Revised History of Technology. Rutgers University Press. с. 235. ISBN 978-0813521978. 
  7. а б в г д е ж и к Burton, June K. (2007). Napoleon and the Woman Question: Discourses of the Other Sex in French Education, Medicine, and Medical Law 1799-1815. Texas Tech University Press. с. 104. 
  8. Windsor, Laura Lynn (2002). Women in Medicine an Encyclopedia. Santa Barbara: ABC-CLIO. с. 35. ISBN 1576073939. 
  9. а б в г д Medarus, Alias. Female Doctors and midwives: Marie-Anne-Victoire Gillain Boivin. Архів оригіналу за 2013-12-12. Процитовано 2013-10-23. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати