Марія де Домінічі

мальтійська художниця

Марія де Домінічі (італ. Maria de Dominici; нар. 6 грудня 1645, Вітторіоза — пом. 18 березня 1703, Рим) — мальтійська художниця, скульпторка і черниця ордену кармелітів.

Марія де Домінічі
італ. Maria de Dominici
Народження 6 грудня 1645(1645-12-06)[1]
Біргу, Hospitaller-controlled Maltad
Смерть 18 березня 1703(1703-03-18) (57 років)
  Рим, Папська держава
Країна Flag of Malta.svg Мальта
Діяльність художниця, скульпторка, мисткиня, черниця
Вчитель Mattia Pretid і Карло Маратті
Брати, сестри Raimondo De Dominicid

ЖиттєписРедагувати

Марія де Домінічі народилася 1645 року в місті Вітторіоза (нині Біргіт) у родині ювеліра, який шанував Мальтійський орден[2]. В її родині було багато діячів мистецтва[3]: її брати Раймондо та Франческо також прославилися як відомі художники, а син Раймондо на ім'я Бернардо став істориком мистецтва і автором книги, де згадувалося і мальтійське мистецтво[4].

У хроніці «Ілюстрована Мальта» авторства Джованнантніо Чантара (італ. Giovannantonio Ciantar) є картина із зображенням жінки, яка знала, чим вона буде займатися — мова йде про Марію де Домнічі. Чантар писав, що вона «виявляла відразу до типових жіночих обов'язків, за що піддавалася закидам від батьків, займалася зображенням тих речей, які вона побажала б зображати». У результаті батьки змирилися з побажанням доньки та запросили майстра мистецтва для її подальшого навчання.

Марія навчалася у художника і скульптора Маттіа Преті, який займався оформленням собору Святого Іоанна в місті Валлетта. Вважається, що в 1661—1666 роках вона допомагала Преті із виконанням фресок про життя та мученицьку смерть Івана Хрестителя[5], які зображені на склепіннях собору[3]. Про Марію писали як про розумну і різнобічну жінку, про що свідчать і два її заповіти[4]. Джованнантоніо Чантар писав, що під керівництвом Преті Марія працювала дуже старанно: він дозволив їй зобразити деякі жіночі фігури під час розпису собору Святого Іоанна, в чому вона досягла успіху навіть більше, ніж сам майстер. Інший історик, Джузеппе Марія де Піро, писав у 1839 році про Марію, що вона «перевершила всіх інших його учнів в умінні, чим і змусила майстра вибрати її для розпису стін собору і зображення жіночих фігур на склепіннях і стінах».

Марія перебувала в ордені кармелітів і тому могла жити поза стінами монастиря, вдалині від сімейних зв'язків. У 1682 році вона покинула Мальту з племінником гросмейстера Мальтійського ордена і його дружиною Ізабеллою д'Авалос д'Акіно д'Арагона. В Римі у Марії була власна майстерня, де вона займалася виготовленням скульптур і написанням картин на замовлення: її рекомендував особисто гросмейстер. Будинок Марії знаходився недалеко від церкви Сан-Джованні-деї-Фіорентіні[2].

Марія де Домінічі померла в 1703 році і була похована в церкві Санта-Марія-ін-Траспонтіні.

Мистецькі роботиРедагувати

Крім розписів стін і склепінь собору Святого Івана, на Мальті Марія де Домінічі прославилася як авторка кількох переносних скульптур святих, які встановлювалися на релігійні свята і в дні вуличних походів. Найбільш відомі художні роботи Марії — «Відвідування» (церква приходу Зеббудж), «Беато Франко» (церква кармелітів у Валлетті) і «Благовіщення» (кафедральний музей у Валлетті).

Увічнення пам'ятіРедагувати

Марія згадується у двотомному Словнику художниць (англ. Dictionary of Women Artists) авторства Делаї Гейз (англ. Delia Gaze).

Крім того, її ім'ям у 2010 році був названий кратер на Меркурії[6]. Факт включення імені мальтійської художниці до бази найменувань об'єктів на Меркурії був відзначений Сюзанною Гоу в книзі «Мальта: жінки, історія, книги і місця» (англ. Malta: Women, History, Books and Places[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. SavoyB: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — doi:10.1515/AKL
  2. а б Dictionary of Women Artists / Delia Gaze. — Taylor & Francis, 1997. — Vol. 1. — С. 462.
  3. а б в Susanna Hoe. Malta: Women, History, Books and Places. — British Library: HOLO Books, 2015. — С. 3, 116, 117. — ISBN 978-0-9572153-5-1.
  4. а б Bernardo de Dominici. Vite dei pittori, scultori ed architetti napoletani. — Napoli: Tipografia Trani, 1840.
  5. Fr Mark Cauchi, OSA Valletta (16 лютого 2013). Mattia Preti, a friend of the poor and needy. Times of Malta. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 24 березня 2020. 
  6. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Science Center. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.