Марія Тереса Карреньо

Марія Тереса Карреньо Гарсіа де Сіна (ісп. María Teresa Carreño García de Sena; 22 грудня 1853, Каракас — 12 червня 1917, Нью-Йорк) — венесуельсько-американська піаністка і композитор. Її називали королевою і Валькирією фортепіано.

Марія Тереса Карреньо
ісп. María Teresa Gertrudis de Jesús Carreño García
Teresa Carreño, 1916.jpg
Основна інформація
Дата народження 22 грудня 1853(1853-12-22)[1][2][…]
Місце народження Каракас, Венесуела
Дата смерті 12 червня 1916(1916-06-12)[1][2][…] (62 роки)
Місце смерті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4]
Поховання Лондон
Роки активності з 1863
Громадянство Венесуела
Професії композиторка, диригент, піаністка, оперна співачка
Вчителі Louis Moreau Gottschalkd
Співацький голос сопрано
Жанри класична музика
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Марія Тереса Карреньо зросла музичної та літературної сім'ї, в 1862 році переїхала в США, де основним вчителем юної піаністки став Луї Моро Готшалк. У десятирічному віці дебютувала з Бостонським симфонічним оркестром, виступала у Білому домі перед Авраамом Лінкольном.

З 1866 року жила переважно в Парижі, познайомилася з Гуно і Россіні, брала уроки у Антона Рубінштейна, грала разом з Листом, в 1873 році вийшла заміж за скрипаля Еміля Соре.

 
Тереса Карреньо у 8-річному віці

У 1874 році повернулася в Сполучені Штати. Пробувала себе як оперна співачка, в 1876 році познайомилася зі співаком Джованні Тальяпьетрой, який виконував головну партію в постановці «Дон Жуана» Моцарта і в якій Карреньо співала Церліну. Незабаром вступила з ним у другий шлюб. Карреньо і Тальяпьетра разом організували у 18851887 роках власну оперну трупу, з якою гастролювали на батьківщині Карреньо у Венесуелі. Гастролі були неуспішні. Це призвело, мабуть, до загострення відносин між подружжям і до розлучення[5].

У 1889 році Марія Тереса Карреньо знову вирушила до Європи, успішно провела гастролі до Німеччини і вийшла заміж утретє за композитора Ежена д Альбера. Неодноразово гастролювала в усіх найбільших містах Європи, в Північній і Південній Америці, Австралії, Африці; в 1891 році відвідала столицю Російської імперії місто Санкт-Петербург[6].

Останні роки життя Карреньо знову провела в Америці. В 1917 році під час гастролей на Кубі вона відчула нездужання і померла невдовзі після повернення в Нью-Йорк. Її похорон зібрали вершки міжнародного музичного співтовариства, включаючи Ігнаца Падеревського, Вальтера Дамроша, Франца Кнайзеля, Мішу Ельмана та інших[7]

Залишила близько 40 творів для фортепіано, вокальної та камерної музики. Прем'єрний запис альбому фортепіанних п'єс Карреньо здійснила в 2013 році Олександра Елер.

У Каракасі створений Фонд Тереси Карреньо, діє театр її імені[8].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Belloni E. Teresa Carreño: colori di madre. — Milano: Charta, 2001.