Вікіпедія

Марія Манчині

Марі́я Манчи́ні (італ. Maria Mancini, фр. Marie Mancini; 28 серпня 1639, Рим — 8 травня 1715, Піза) — французька аристократка італійського походження, княгиня, фаворитка французького короля Людовика XIV, автор мемуарів.

Марія Манчині
фр. Marie Mancini
Народилася 28 серпня 1639(1639-08-28)[2][1]
Рим, Папська держава[1]
Померла 8 травня 1715(1715-05-08)[1] (75 років)
Піза, Тоскана, Італія[1]
Країна  Франція
Діяльність авторка щоденника
Галузь Мемуарна літератураd[3]
Знання мов італійська[4][5]
Суспільний стан шляхтич[d][3][3][…]
Рід Mancini familyd
Батько Michele Lorenzo Mancinid[2]
Мати Girolama Mazzarinid
Брати, сестри Олімпія Манчині, Гортензія Манчині, Laura Mancinid, Marie Anne Mancinid, Paul Mancinid, Philippe Jules Mancinid і Alphonse Mancinid
У шлюбі з Lorenzo Onofrio Colonnad
Діти Filippo II Colonnad

Життєпис ред.

Походила зі шляхетського італійського роду Манчині. Третя донька барона Мікеле Лоренцо Манчині та Жероніми Мазарині (сестри кардинала Джуліо Мазаріні). Народилася 1639 року в Римі. Після смерті батька у 1650 році разом з матір'ю та сестрами перебралася до Франції. Тут стала однією з улюблених небог Мазаріні, отримавши разом з сестрами прізвисько мазареток. До 1652 року навчалася в монастирі.

У 1655 році була представлена ​​французькому двору в Луврі. 1658 року стала коханкою і офіційною фавориткою короля Людовика XIV, змінивши свою старшу сестру Олімпію. Марія мала на свого коханця позитивний вплив, завдяки чому король став цікавитися літературою і поступово віддалятися від своєї матері, Анни Австрійської і самого Мазаріні. Марія і Людовик збиралися одружитися, проте королева-мати і кардинал були рішуче проти — незважаючи на те, що король благав про дозвіл, стоячи на колінах. Цей любовний зв'язок припинився лише після заручення Людовика XIV з іспанською інфантою Марією Терезією. Саму Марію було відправлено до абатства Нотр-Дамм де Лі. Останній раз бачилася з королем 1659 року.

У 1661 році вийшла заміж за князя Лоренцо Онофріо Колонна, великого коннетабля Неаполя. Спочатку подружжя мешкало у Мілані, чоловік піклувався про Марію, в яку був закоханий. 1665 року запропонувала чоловікові мешкати окремо. Сама Марія пояснювала це небажання піддавати своє життя небезпеці через можливу нову вагітність. Другою причиною стали зради чоловіка й народження у нього позашлюбної доньки.

Перебирається до Риму. Звідси разом з сестрою Гортензією переїздить до Франції. Потім подорожує Європою. Після смерті чоловіка 1689 року повертається до Італії. Померла 1715 року в Пізі.

Творчість ред.

Була автором «Мемуарів», події яких довела до 1677 року. Їх основу становлять стосунки з королем та чоловіком. Надруковано 1678 року в Лейдені (Голландська республіка).

Родина ред.

Чоловік — Лоренцо, син Маркантоніо V Колонна, князя Паліано.

Діти:

  • Філіппо (1663—1714), герцог і князь Паліано
  • Маркантоніо (1664—1715)
  • Карло (1665—1739), кардинал

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CONOR.Sl

Джерела ред.

  • Simone Bertière, Les Femmes du Roi Soleil, Paris, Éditions de Fallois, 1998, (ISBN 2877063275)
  • Benedetta Craveri, Amanti e regine. Il potere delle donne, Milano, Adelphi, 2008, ISBN 978-88-459-2302-9.
  • Emile Ducharlet, La ballade de Marie Mancini, suivi de Marie Mancini, itinéraire d'un impossible amour, Les Amis de la Lucarne ovale, 2018 (ISBN 978-2-914648-23-3)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Манчині&oldid=37532010