Марія Магдалена Радзивілл

Марія Магдалена Радзивілл (біл. Марыя Магдалена Радзівіл; дівоче прізвище Завіша; 8 липня 1861, Варшава — 6 січня 1945, Фрібур) — діячка білоруського культурного руху, меценатка. Кавалер ордена «Великий хрест Гедеміна».

Марія Магдалена Радзивілл
біл. Марыя Магдалена Радзівіл
Maryja Magdalena Radzivił (Zaviša). Марыя Магдалена Радзівіл (Завіша).jpg
Марія Магдалена Радзивілл
Народилася 8 липня 1861(1861-07-08)
Варшава
Померла 6 січня 1945(1945-01-06) (83 роки)
Фрібур
Поховання Костел святих Симона та Олени (Мінськ)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Lithuania (1918–1940).svg Литва
Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Національність білоруска
Діяльність меценат
Знання мов білоруська, польська, англійська і французька
Титул принцеса
Рід Завіші (рід) і Радзивілли
Батько Q6550521?
Мати Q105515748?
У шлюбі з Ludwik Józef Krasińskid і Nicolas Radziwilld
Діти Maria Ludwika Krasińskad
Нагороди
Великий хрест ордена Великого князя Литовського Гядиминаса

БіографіяРедагувати

Представниця шляхетського роду Завішів гербу «Лебідь», дочка Яна Казимира та Марії з Квілецьких. Дитинство пройшло в родових маєтках Жарновці та Кухтичі в Ігуменському повіті. Виховувалася в дусі білоруської культури, симпатизувала християнським демократам. Для розмов у колі друзів використовувала білоруську або французьку мову.

В 1881 році вийшла заміж за Людвіка Красинського, в шлюбі з яким народила дочку Марію Людвіку. Після смерті батька (1884) отримала в спадок його маєтки в Білорусі та Великій Польщі. В 1895 році після смерті чоловіка виїхала в Західну Європу. Другий раз вийшла заміж за князя Вацлава Миколу Радзивіла (Лондон, 1906).

У 1912 на сторінках газети «Minske Russkae Slovo» («Мінське російське слово») оголосила: «Вважаю себе білорускою, походження литовського. Як і чоловік мій, полячкою себе не вважаю». Цікаво, але одним з аргументів, які вона наводила для підтвердження своїх слів, було те, що «…чоловік мій ніколи не одружився б з полькою».[1]

Фінансувала видання «Зазирне сонце і в наше віконце», Білоруське видавниче товариство, газету «Білорус», товариство тверезості, шпиталі, сільські крамниці та інш. Відкрила білоруські школи у своїх помістях Кухтичі, Вузді, Кам'янці.

Особливу увагу надавала проблемі виховання національно-свідомої білоруської інтелігенції. Її маєток у Кухтичах відвідували Вацлав Івановський, І. та А. Луткевичі, Роман Скірмунт, Олександр Власов та інші діячі білоруського національно-культурного руху. Надавала матеріальну підтримку у виданні перших книг М. Богдановича, К. Буйло та інших; на знак вдячності їй В. Івановський та І. Луткевич розмістили герб Завішів «Лебідь» на титульній сторінці збірки віршів М. Богдановича «Вінок».

Брала активну участь у білоруському релігійному житті. Прихильниця ідеї відродження у Білорусі греко-католицької церкви.[2]

З 1917 року перебувала в еміграції в Польщі, Литві, Німеччині, з 1932 — у Швейцарії. Допомагала білоруським організаціям в Західній Білорусі, литовським та єврейським рухам.

Останні тринадцять років свого життя провела в монастирі сестер-домініканок у місті Фрібур.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Піхура Г. Княгіня Магдалена Радзівіл // «Грунвальд» № 1, 1991.
  • Мікола Багадзяж. Я — беларуска… (Марыя Магдалена Радзівіл) // «Беларуская мінуўшчына» № 1, 1996.
  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 6. Кн. 1: Пузыны — Усая / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2001. — 591 с.: іл. ISBN 985-11-0214-8.
  • Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны. — Менск-Мюнхен: Беларускі кнігазбор, 1999. ISBN 985-6318-65-3
  • Алесь Смалянчук. «Мы Вас не забудзем ніколі…»: Нататкі з эксьпедыцыі ў былы маёнтак Кухцічы Марыі Магдалены Радзівіл // «Дзеяслоў» № 34, 2008.