Марія Віттек
Марія Станіслава Ві́ттек (пол. Maria Stanisława Wittek; 1899–1997) — польська військовичка, бригадний генерал Війська Польського, перша жінка в Польщі, яка отримала генеральське звання (1991). Леді ордена Virtuti Militari.
| Марія Віттек | |
|---|---|
| пол. Maria Stanisława Wittek | |
 | |
| Народилася |
16 серпня 1899[1] Мазовія, Російська імперія |
| Померла |
19 квітня 1997[1] (97 років) Варшава, Республіка Польща |
| Поховання | Військові Повонзки |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | офіцерка |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Друга світова війна |
| Членство | Історичне товариство у Львові |
| Військове звання | бригадний генерал |
| Нагороди |
         |
Біографія ред.
Ранні роки ред.
Народилася 16 серпня 1899 року в селі Трембки поблизу Гостиніна (Гостинінський повіт) в Мазовії. Батько — Станіслав Віттек, член Польської соціалістичної партії, під загрозою арешту — під час Першої світової війни переїхав з родиною в Україну. Жили у Києві.
У 1917 році вступила до Польської військової організації, закінчила школу підофіцерів. Тоді ж вступила на математичний факультет Київського університету, ставши першою жінкою на цьому факультеті. З грудня 1919 року служила в польській армії. У 1920 році брала участь у боях за Львів у лавах Добровольчого жіночого легіону. Тоді вперше була нагороджена Срібним хрестом Військового ордена Virtuti Militari[2].
У 1921 році очолила навчальний відділ Соціального комітету з підготовки жінок до національної оборони. 31 серпня 1924 року Віттек була звільнена від діючої військової служби[3]. У 1928—1934 роках командувала військовою підготовкою жінок, з 1935 р. — завідувачка кафедри фізичного виховання та військової підготовки жінок Державного управління фізичного виховання та військової підготовки.
Друга світова війна ред.
Під час оборонної війни Польщі в 1939 році Марія Віттек була головнокомандувачкою жіночих батальйонів допоміжної військової служби. З жовтня 1939-го по січень 1945 року очолювала Жіночу військову службу (WSK) в Генеральному штабі Союзу збройної боротьби — Армії Крайової. Брала участь у Варшавському повстанні, де досягла полковницького звання. Далі була командиркою WSK у Ченстохові до розпуску Армії Крайової.
Повоєнний період ред.
Після війни Марія Віттек знову очолила секцію військової підготовки жінок у Державному управлінні фізичного виховання та військової підготовки, з 1948 року була начальницею відділу жінок Генерального штабу організації «Служба Польщі».
У 1949 році через неправдиві звинувачення Віттек ув'язнили на кілька місяців. Після звільнення вона працювала у торгівлі. Віттек ініціювала створення комісії з історії жінок при Товаристві ентузіастів історії у Варшаві. У серпні 1984 року вона вступила до Громадського комітету святкування 40-ї річниці Варшавського повстання.
2 травня 1991 року Марія Віттек стала першою в історії польської армії жінкою, якій надано звання бригадного генерала.
Померла 17 квітня 1997 року. Похована на військовому кладовищі Повонзки у Варшаві[4].
Нагороди ред.
- Срібний хрест ордену Virtuti Militari (двічі: 1922 і 1945)[5]
- Хрест Незалежності з мечами (7 липня 1931)[6]
- Хрест доблесті (1922) [5]
- Золотий хрест за заслуги (двічі: 1931[7], та 1937[8])
- Срібний хрест за заслуги (1948) [5]
- Армійський хрест [5]
- Хрест Варшавського повстання
- Хрест за участь у війні 1918—1921 (1990)[9]
Вшанування ред.
19 квітня 2007 року до 10-ї річниці її смерті, в Музеї польської армії у Варшаві був відкритий пам'ятник (скульптор Ян Богдан Хмелевський).
Примітки ред.
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ :: Ministerstwo Obrony Narodowej – serwis internetowy :: Aktualności :: (пол.), архів оригіналу за 5 березня 2016, процитовано 20 березня 2021
- ↑ Dziennik Personalny Ministra Spraw Wojskowych z 28 sierpnia 1924 r., Nr 86, s. 494.
- ↑ Wyszukiwarka cmentarna — Warszawskie cmentarze. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 20 березня 2021.
- ↑ а б в г Słownik Biograficzny Kobiet Odznaczonych Orderem Wojennym Virtuti Militari. T. III (P–Ż). Toruń: Fundacja „Archiwum i Muzeum Pomorskie AK i Wojskowej Służby Polek”. 2004. с. 209. ISBN 83-88693-03-4.
- ↑ M.P. z 1931 r. nr 156, poz. 227 «za pracę w dziele odzyskania niepodległości».
- ↑ M.P. z 1931 r. nr 64, poz. 102 «za zasługi na polu przysposobienia wojskowego».
- ↑ M.P. z 1937 r. nr 260, poz. 411 «za zasługi na polu przysposobienia wojskowego i wychowania fizycznego».
- ↑ Ordery, odznaczenia i odznaki III Rzeczypospolitej Polskiej 1990–1999. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek. 2001. с. 50—51. ISBN 83-7174-726-8.
Бібліографія ред.
- [1],
- Marek Ney-Krwawicz, "Komenda Główna Armii Krajowej 1939–1945"
- Kronika Wojska Polskiego 2007. Warszawa: Fundacja Polonia Militaris. 2008. с. 86. ISSN 1734-2317.
- Rzeczpospolita, 2 травня 1997 р [Архівовано 1 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Інформаційний бюлетень Міністерства національної оборони від 19 квітня 2007 року [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |